Подружня пара прожила разом тридцять років. Вони виростили дітей, збудували будинок, разом подолали всі труднощі та відсвяткували тридцяту річницю весілля. За традицією дружина спекла торт для себе та свого коханого чоловіка. Щоб висловити своє кохання та вірність, дружина відрізала верхню частину торта, яку вважала найсмачнішою, та намазала її улюбленим варенням чоловіка.
Але раптом вона зрозуміла, що завжди віддавала йому найкращу частину торта, ніколи не забираючи її собі. Незважаючи на те, що вона була гарною дружиною, яка багато працювала, щоб створити затишок у будинку для своєї сім’ї, їй ніколи не спадало на думку насолодитися найкращою частиною торта самій. Порушивши тридцятирічну традицію, жінка вирішила взяти собі найсмачнішу верхню частину.
Вона нервово поставила торт перед чоловіком на стіл, хвилюючись, як він відреагує. На її подив, чоловік радісно вигукнув , що завжди хотів нижню частину торта, яка, на його думку, була найсмачнішою. Він завжди залишав дружині нижню частину, бо хотів, щоб у неї було найсмачніше. Подружжя завжди хотіло одного й того самого, але ніколи не говорили про це один одному.
Вони показували свою любов і турботу один про одного навіть у таких дрібницях, як торт, але ніколи не говорили про те, чого вони хочуть по-справжньому, керуючись лише інтересами один одного. Мораль цієї історії в тому, що люди завжди повинні вміти слухати та чесно говорити один з одним. Більшість суперечок та непорозумінь можна вирішити шляхом щирої, душевної розмови.
