Я була виснажена і перевантажена. Сніданок, прання, підготовка дітей до прогулянки та укладання їх спати, а також боротьба з їхнім нежитем та кашлем – все це вибивало мене з колії. Моя дочка закочувала істериkи, поки я намагалася надіти їй колготки, і я зрозуміла, що близька до переломного моменту. У голові майнула думка, що я можу розлу читися з чоловіком і відправити дітей до школи-інтернату, бо мій чоловік ніяк не допомагає з ними. Мені треба було розірвати цю рутину, інакше б я потрапила до клініки.
Я благала чоловіка найняти няню або хатню робітницю, або проводити більше часу з дітьми, щоб я могла записатися на масаж і заняття фітнесом, але він завжди був занадто зайнятий. У розпачі я почала гортати свою улюблену сторінку подорожей, мріючи про сімейну відпустку в теплих краях з піском на пляжі та теплою водою. Я натрапила на квиток на тур до Дубаї за смішною ціною. Це була ідеальна можливість втекти від повсякденної рутини та розслабитися.
Я швидко домовилася з мамою, щоб вона доглянула дітей, і попросила подругу замовити тур, поки я збирала своїх дітей. Оскільки мій від’їзд був призначений цієї ночі, мій чоловік міг весело провести вихідні з дітьми, перш ніж моя мати приступить до своїх обов’язків з понеділка. Нарешті я могла розслабитись! Приїхавши в аеропорт, я взяла каву та печиво, зареєструвалася та сіла в літак. Коли ми злетіли, я відчула величезне полегшення та щастя.
Я прибула в Дубай, заселилася в готель і відправила чоловікові повідомлення про те, що мені терміново була потрібна ця перерва. Дехто може критикувати мене за те, що я залишила своїх дітей, але я купила тур на власні гроші, отримані на день народження – і мені треба було втекти, щоб зберегти розум у своїй голові. Зараз, лежачи на пляжі, я не відчуваю жодної провини і задоволена собою.
