Рік тому я почала зустрічатися з Олексієм. Незабаром ми вирішили жити разом, не одружуючись. У нас обох є діти від попередніх шлюбів. У мене семирічний син Єгор, а в Олексія – п’ятирічна дочка Ліза, яка мешкає з мамою. Ми домовилися одружитися через три роки та завести спільну дитину. Півроку тому перша дружина Олексія потрапила до лікарні, і нам довелося два тижні доглядати Лізу.
Після цього Ліза почала жити у нас щовихідних, бо її мама хотіла відпочити. Мама Олексія також стала часто відвідувати нас і розпитувати мене про те, як я дбаю про Лізу. Якийсь час я терпіла це, але не витримала, коли Валентина, мати Олексія, прийшла одного разу вранці без запрошення, щоб приготувати для Лізи млинці. Я розлютилася і попросила їх піти.
Я нагадала Олексію, що в нас була домовленість, що Ліза не житиме з нами, а він її порушив. Через тиждень Олексій запропонував одружитися, але я відмовилася, бо не хотіла мати справу з владною свекрухою та дитиною, яку не могла любити. Хоча мої друзі звинувачували мене у розлуці, я вважаю, що моєї провини в цьому немає. Олексій порушив наш договір, а я не збиралася миритися з постійним втручанням його сім’ї у своє життя.
