Як людина, яка любить приймати гостей, я завжди готую гарний стіл і дивую їх своїми кулінарними здібностями та новими рецептами. Ось тільки сама ходити у гості я ненавиджу. Коли я приходжу до когось у гості, очікую, що господар чи господиня вже приготували їжу і накрили стіл. Я не чекаю, що мені доведеться працювати, коли я перебуваю у чужому домі. У мене є колега, з якою ми добрі подруги вже п’ять років.
Ми часто ходимо один до одного у гості та запрошуємо один одного на свята. Однак, відвідуючи її будинок, я завжди відчуваю стрес. Щоразу, коли я приходжу до неї в гості, у мене виникає відчуття, що я не гість, а людина, яка повинна виконувати певні домашні справи та обов’язки. Мене просять помити посуд, підмісти, прибрати чи приготувати смачну страву. Коли це свято і ми всі вбрані, я не хочу чистити рибу і потім весь вечір пахнути нею.
Я думала, що моя колега єдина у своєму роді, але я дуже помилялася. Якось давня подруга запросила нас до себе додому на святкування її дня народження. Вона жила за 50 км від столиці, тому мені довелося ночувати в неї. Вона зустріла нас у халаті, і не було навіть натяку на свято. Я вручила їй подарунок і зрозуміла, що маю допомогти їй з приготуванням. Усі запрошені жінки зрештою метушилися на кухні і перед столом.
Ми тільки-но встигли закінчити до приходу гостей. Ми відчували, що з іменинницею щось не так. Коли ми спитали її, в чому справа, вона вибачилася і мало не розnлакалася. Ми лягли спати майже о другій годині ночі. Було відчуття, що ми приїхали до себе на дачу, а не у гості. Не знаю, що думати про таких людей. Особисто я поважаю своїх гостей та знаю, як правильно розподілити свій час.
