Якось Оксана згадала, що давно вже не відвідувала свою улюблену тітку в селі. Пройшло майже сім років з того часу, як вона їздила востаннє – після розлу чення зі своїм слабовільним чоловіком Станіславом. За чотирнадцять років їхнього шлюбу Оксана сподівалася змінити його, але він не виявляв жодного інтересу ні до чого, окрім прогулянок та спілкування з підозрілими друзями. Подавши на розлу чення, у тридцять сім років, Оксана з дочкою Вірою переїхала до сусіднього міста, де її старший брат надав їм квартиру.
Після сме рті батьків у рідному селі залишилася тільки тітка Ніна. Півтора роки тому Оксана познайомилася із Віктором, і вони почали зустрічатися. Коли Оксана приїхала до тітки, вона запросила Віктора із собою, попередивши його про фізичну роботу на сіножаті, але він спочатку відмахнувся. Тітка Ніна була дуже рада бачити Оксану і була вражена її гарною зовнішністю. Після обіду Оксана та дядько Іван продовжували збирати сіно, а Віктор ледарював.
Пізніше Оксана принесла їм смачний обід, а Віктор скаржився на важку роботу. Наступного дня Віктор вирішив піти, почуваючись нещасним від того, що йому доводиться працювати на селі. Оксана хотіла піти за ним, але тітка Ніна втішила її і порадила почекати відповідної людини. Згодом Оксана вирушила в гості до своєї подруги дитинства Марини, яка збиралася вийти заміж втретє. Під час весільної церемонії спільний друг Андрій, якого Оксана раніше не переносила, не міг відвести від неї очей.
Другого дня Андрій здивував Оксану величезним букетом ромашок, коли вона йшла на річку. Вони разом пішли купатися і у них зав’язався бурхливий роман, який згодом переріс у справжню родину. Тепер Андрій часто приїжджає у село свого батька, де вони з Оксаною щасливо живуть у гарному будинку за містом. Марина теж вийшла заміж за свого нареченого, і вони також живуть у селі. Загалом, життя Оксани змінилося на краще, і вона здобула щастя з людиною, яка цінує її такою, якою вона є.
