Ольга та Микола колись були щасливою парою, глибоко закоханою одна в одну. У них було прекрасне спільне життя, якому заздрили їхні друзі. Однак після двох років спроб вони не змогли заваrітніти, що призвело до частих сва рок та напруги між ними. Микола відмовився від пропозиції Ольги взяти дитину з дитя чого будинку, наполягаючи на тому, що їм потрібна рідна. У гарячій суперечці Микола заявив, що Ольга слабка як жінка і не може виконувати свою елементарну функцію дітонародження.
Ольга була глибоко скривджена і подала на розлу чення , сподіваючись, що Микола бігатиме за нею, але він цього не зробив. З будівлі суду вони вийшли без суперечок, оскільки вони не мали ні дітей, ні майнових претензій один до одного. Микола залишив собі квартиру, а Ольга – машину. Вони продовжили йти кожен своєю дорогою, і Ольга переїхала до своїх батьків. Дні перетворювалися на тижні, тижні – на місяці, а місяці – на роки. Ольга страшенно сумувала за Миколою і сподівалася, що він повернеться до неї.
Вона відмовлялася від запрошень погуляти з друзями, відчуваючи, що своїм похмурим виглядом лише зіпсує їм настрій. Якось напередодні Різдва Ольга була вдома сама, і Микола прийшов до неї в гості. Він сказав, що може жити без дітей, але не без неї. Ольга зраділа, почувши це і погодилася прийняти його назад у своє життя. Вони знову одружилися, і незадовго до наступного Різдва Ольга народила близнюків – хлопчика та дівчинку. Ольга зізналася Миколі, що він її чоловік навіки, та іншого в неї ніколи не буде. Їхня любов витримала випробування розлукою, і вони були гідні свого щастя.
