– Як можна жити зі свекрухою, якщо у тебе є своя квартира? – запитала мене якось Ксюша. – Не уявляю. Як тільки наша буде готова, ми відразу ж переїдемо туди. – Тоді послухай розповідь про мою подругу Олю. “У неї є в сім’ї – чоловік і двоє дітей. Живуть вони в двійці зі свекрухою, їй і належить квартира. Але у Олі є своя квартира. Бачте, школа І садок знаходяться ближче до будинку свекрухи, тому вони зараз там живуть. Кілька років тому мама Олі подарувала їй велику суму грошей. Відразу купити квартиру не вийшло, але на початковий внесок по іпотеці вистачило сповна.
Можна було, звичайно, взяти однушку, але з двома дітьми було б нестерnно. Загалом, знайшли вони шикарний варіант. Найкращим моментом всієї цієї історії покупки було те, що попередні господарі вирішили залишити всі меблі новим власникам. Здавалося б – заїжджай і живи собі. Але Оля з чоловіком не поспішали. Переводити дочку в іншу школу посередині навчального року було якось незручно. Потім настало літо, але про переїзд все ще ніхто не думав.
Адже було ще питання з молодшим сином, який відмінно почувався в районному садку. Минув рік. Молодшому вже в школу. Добре, що ще зі свекрухою живуть. Поки вони на роботі, жінка доглядає за дітьми, коли потрібно-забирає їх з уроків. Про те, щоб здавати квартиру, мови взагалі не йде. Але зате Оля при кожній зустрічі скаржиться, як їй тісно в квартирі свекрухи, усамітнитися з чоловіком взагалі не варіант, та й умови не дуже-то прийнятні. А коли я питаю, так чого ж квартира ваша пустує, відповідає – ну, незручно якось з’їжджати…
