Я 25-річний хлопець, мешкаю один у селі. Мене виростила бабуся, бо моя мати поїхала до Італії, щоби заробити на життя для нас. Я ніколи не знав свого батька донедавна, коли мені зателефонував чоловік і сказав, що він мій батько. Все почалося з того, що мій батько, дядько Тарас, і його дружина прийшли в гості до моєї літньої сусідки тітки Катерини, яка завжди була рада поговорити зі мною.
Я помітив, що вони дивно дивляться на мене, і виявилося, що батько впізнав мене і захотів відновити наші втрачені стосунки. Колись вони з мамою любили один одного, але він злякався, коли мама сказала йому, що ваrітна, і кинув її, щоб одружитися зі своєю нинішньою дружиною, яка походила з багатшої родини. Моя мати зберігала цей секрет 25 років, навіть від мене.
Тепер батько хоче загладити свою провину, але мати проти цього і погрожує припинити спілкування зі мною, якщо я продовжу спілкування з батьком. Це важке рішення, але я відчуваю, що заслуговую на те, щоб дізнатися батька і побудувати з ним довірчі стосунки.
Я подзвонив мамі, щоб повідомити її про це, але вона була засмучена і сказала, що завжди тримала це в секреті, бо не хотіла руй нувати моє життя. Я розумію її побоювання, але я також відчуваю, що це моє право знати свого батька. Я розриваюся між ними, але сподіваюся, що врешті-решт вони зможуть прийти до порозуміння і прийняти один одного в моєму житті.
