Посеред ночі мені зателефонувала сестра і сказала, що вони з дітьми залишилися на вулиці і просилася до мене. Я відмовила, адже в мене була причина

ПОЛИТИКА

Якось пізно вночі у мене задзвонив телефон. Я спросоння не змогла прочитати ім’я контакту, але відповіла. То була моя сестра. Вона почала розповідати, що з неї знущався чоловік, тому вона просто зібрала дітей і вибігла з квартири. Просилася до мене на кілька днів – із двома дітьми. Але я їй відмовила, бо моя квартира була однокімнатною. Сподіваєтеся, я вчинила надто жорстко? Ні! Ми з сестрою жили у маленькому містечку.

Коли я вступила до інституту, то поїхала до столиці. Там і зустріла своє перше кохання, і невдовзі ми мали одружитися. Сестра теж виросла і теж переїхала до столиці. Але в гуртожитку вона не почала жити, а попросилася до мене. Я прийняла її. Якось, повернувшись додому трохи раніше запланованого, я зас тала її у ліжkу зі своїм чоловіком. Найnрикріше те, що через тиждень у нас мало бути весілля.

Виrнала обох із дому – і вирішила розпочати нове життя. Занурилася з головою у навчання та роботу. Сестра вилетіла з інституту, заваrітніла, наро дила дитину, потім другу… Мама завжди була на боці сестри. На її думку, лише я була ви нна у всьому, що сталося. Я перестала спілкуватися з нею. А сестра втекла від чоловіка, який мав стати моїм чоловіком. І на що вона сподівалася, коли дзвонила мені? Не розумію…