– Знову картопля? – Андрій висловив своє невдоволення зітханням. Світлана, його дружина, ви нувато підтвердила все кивком. Їхнє фінансове становище вже давно було важким. Андрій мав пристойну роботу, але три роки тому він попросив у батьків велику суму на купівлю квартири. На погашення кредиту витрачалася майже вся зарплата Андрія. Батьки не втрачали нагоди сказати синові про його обов’язок, а при цьому і про те, що самі потребують грошей. Вони домовилися про щомісячний платіж, але постійний тиск з боку батьків змушував Андрія платити більше щомісяця, щоб прискорити процес. Сестра Андрія, Таня, отримала колись таку ж суму від батьків.
У її чоловіка була добре оплачувана робота, і вони, можливо, на той момент уже погасили свій обов’язок. Таня з братом чомусь ніколи не обговорювали цю тему. Їхній батько, тямущий бізнесмен, власник невеликої компанії з виробництва меблів, зумів накопичити на пенсію чимало. У нього був величезний заміський будинок, він часто купував нові машини, і все ж таки Андрію та Світлані доводилося жорстко економити навіть на продукти. Андрій часто ставив питання, чому батько не міг подарувати їм гроші або хоча б не бути таким невблаганним у питаннях повернення боргу. Андрій та Світлана мріяли про дитину, але не могли собі цього дозволити з огляду на їхні обставини.
Якось батько, перераховуючи гроші, випадково згадав, що вони з Андрієвою мамою планують тримісячну поїздку до Таїланду. Він попросив сина повернути йому весь борг до кінця місяця. Зухвалість прохання у поєднанні з нетактовним питанням його матері про можливу небажану ваriтність Світлани вивели їх обох із себе. Увечері зателефонувала Таня та запитала про можливу ваrітність Світлани. У Андрія ледь не луснуло серце, коли наступного дня під час розмови його мати виправдовувалася тим, що Таня не вносить фінансову лепту через свої материнські обов’язки. Світлана працювала вдома, щоби швидше виплатити борг. Одкровення про те, що Світлана може бути ваrітна, привело його мати в сказ.
– Їм зараз потрібні гроші! – Вигукнула вона, – не час дітей народжувати! Повернувшись додому, Андрій застав Світлану зі сльозами на очах. Він здогадався, що дзвонила його мати. Але Андрій був рішучий. Через тиждень вони продали свою квартиру і переїхали до більшого міста. Вони зробили на перший внесок по іпотеці, і знайшли роботу. Батьки Андрія продовжували дзвонити, але всі їхні вмовляння залишалися поза увагою. Андрій стояв на своєму, відстоюючи свою незалежність та їхнє право на особисте життя. Незабаром молоді люди навіть деактивували свої акаунти у соціальних мережах, а коли народився їхній син, майже повністю забули про своїх родичів. Вони зрозуміли, що сім’я – це не обов’язково кровні родичі, а ті, хто ставиться до тебе з повагою та розумінням.
