Шукати справжнє кохання в соціальних мережах ніколи не було просто. Так було і у випадку з Марком. Ми обмінювалися повідомленнями, навіть голосовими та провели одну телефонну розмову, перш ніж домовились про зустріч. В ідеалі я б віддала перевагу більш захоплюючому першому побаченню, наприклад, прогулянку в парку, але Марк вирішив познайомити мене зі своїм улюбленим кафе.
Марк прийшов на побачення у поношеному светрі без квітів і виглядав не так ошатно, як на фотографіях у соціальних мережах. Незважаючи на це, я не була надто розчарована, тому що він виявився цікавою людиною з безліччю забавних, лякаючих і зворушливих історій про свою обожнювану кузину, яку він ласкаво називав “сонечком”. Ми провели час за бесідою та їжею.
Коли вечір добігав кінця, Марк наполягав на тому, щоб сплатити рахунок. Коли ми йшли до автобусної зупинки, він вирішив показати мені фотографію своєї двоюрідної сестри , яка мала синдром неповноцінної розвиненості. Він помітив, що я дуже схожа на неї, і це зауваження глибоко засмутило мене. Справа не в тому, що в мене були якісь забобони, але це зауваження було вкрай неприємним.
Незалежно від його намірів, чи хотів він сказати, що я розумна чи добра – мені було неприємно. Це побачення стало нашим першим та останнім. З поваги я обмінювалася з ним повідомленнями ще один день, перш ніж додати його до чорного списку. Якщо він ще не усвідомив своєї помилки, то краще б замислився над нею для свого майбутнього.
