Коли Дмитра звільнили з роботи, він задумався про подальші дії. З новонародженою дитиною та дружиною Вірою вдома – він був єдиним годувальником сім’ї. Хвилюючись, як повідомити новину дружині, він вирішив на якийсь час виїхати з міста. Він згадав, що Вірочка просила його полагодити дах у будинку її матері, Марії Федорівни, у селі. Піддавшись пориву, Дмитро вийшов із дому і подався за місто. Марія Федорівна була здивована, побачивши його, але була вдячна йому за допомогу.
Протягом тижня Дмитро старанно ремонтував дах, лагодив паркани, наводив лад у сараї. Незважаючи на його старанність, Марія Федорівна помітила його тривале перебування і почала розпитувати його про те, що сталося. Дмитро нарешті зізнався , що втратив роботу і не впевнений у завтрашньому дні. Марія Федорівна запропонувала йому знайти роботу в іншому місті або запропонувати Вірочці попрацювати, поки він доглядатиме дитину.
Дмитро відкинув обидві пропозиції, заявивши, що не може жити у гуртожитку і йому неприємна зміна гендерних ролей. Але Марія Федорівна мала ще одну ідею. Згадавши, що Дмитро якось хвалився своїми навичками керування трактором, вона запропонувала йому зайняти вакантне місце тракториста в місцевому сільськогосподарському підприємстві. Дмитро прийняв пропозицію, і вони домовилися, що Вірочка та їхня дочка теж переїдуть до села.
Марія Федорівна попередила Дмитра про те, що у місті люблять правду, але попередила, щоб він був обережним, бо не всяка правда вітається. Дмитро прийняв її пораду і зумів зберегти своє звільнення в таємниці від дружини, поділившись їм лише зі своєю малолітньою дочкою Богданкою. Через деякий час старанна робота Дмитра у сільгосппідприємстві принесла йому гарну репутацію, і мешканці села почали захоплюватися його працьовитістю. Незважаючи на нелегкий початок, Дмитро знайшов новий шлях у житті та зміг забезпечити свою сім’ю у маленькому селі.
