У тому маленькому містечку всі знали Галину Степанівну та її гарного сина. Багато років тому Галина пішла шляхом своєї матері, ставши учителем початкових класів після навчання у педагогічному училищі. Її мати, Ніна, була відомою в місті фігурою – колишній директор школи, яка рано пішла із життя. Руки правління школою перейшли до шанованої Зінаїди Михайлівни. Одразу після університету Галина влаштувалась на свою першу роботу під керівництвом цієї жінки. У тій же школі Галина зустріла кохання всього свого життя – чарівного вчителя біології. Усі жінки колективу знаходили його привабливим, але він обрав Галину. Вони одружилися, і через три роки народився їхній син Петро.
Траrедія трапилася, коли чоловік Галини пі шов із жи ття передчасно, залишивши її молодою вдо вою. Незважаючи на кілька подальших пропозицій від чоловіків, Галина вирішила більше не виходити заміж, зосередившись на вихованні Петра. Вона дуже любила свого поkійного чоловіка, щоб думати про когось ще. Ця риса передавалася у спадок – про що говорила навіть прабабуся. Коли Петро виріс, Галина розписала його майбутнє, включно з можливими нареченими. Але він здивував її, вибравши Наталку – скромну дівчину. Це рішення зустріло жорстку відсіч з боку Галини, але Петро стояв на своєму, і врешті-решт пішов з дому зі своєю нареченою.
Галина почала розпускати чутки про свою невістку. Вона була впевнена, що її син не зможе жити за таких скромних умов. Але, на її подив, Петро та Наталка здавалися щасливими. Навіть коли народилася їхня дочка Марина, вони все одно успішно справлялися із господарством. Наталка влаштувалася на роботу, як тільки Марина пішла до садка. Незважаючи на постійні причіпки та плітки Галини, Петро мовчав. Зрештою, Петро та Наталка переїхали у велике місто, порвавши всі зв’язки з Галиною. Через роки під час медичного обстеження Галині порадили звернутися за консультацією до кращого фахівця в регіоні.
Вона вагалася, відчуваючи безнадійність та страх. Але в результаті вона таки потрапила до обласного офісу, де зустрілася з лікарем – Наталкою . Після слізного благання про прощення та огляд – Галина пішла. Петро та Наталка були здивовані, коли Марина привезла Галину до них додому на день народження Наталії. Марина розшукала Галину і тричі відвідувала її без відома батьків. Возз’єднання було незручним, але сім’ї таки вдалося сісти за святковий стіл, поступово знімаючи напругу. Незважаючи на минулі вчинки Галини, Наталя більше не відчувала до неї неприязні. Минуле залишилося у минулому…
