Дівчинка на ім’я Ніна цілий тиждень була помітно засмучена. Її батько, Павло, дуже переживав за неї. Він уже давно розлучився зі своєю дружиною. Вікторія, вважаючи Павла слабовільним і нездатним забезпечити гідне життя, пішла від нього до іншого чоловіка, залишивши Ніну на його піклування. З того часу Вікторія розпочала нове життя – знову вийшла заміж та народила ще дітей, а Павло зосередився на вихованні Ніни. Була спроба доглядати жінку на ім’я Наталка, але Ніна, якій тоді було всього сім років, категорично заперечувала проти того, щоб ділити з кимось увагу батька.
З того часу питання про те, щоб Павло знову з кимось зустрічався, було закрите. І ось одного вечора Ніна ніби пожвавішала: у ній з’явилося почуття щастя, яке принесло Павлу полегшення. На ній була нова блузка, подарована подругою Катею. Це була їхня традиція – як пояснили дівчатка: вони обмінювалися одягом. Ніна також попросила у батька дозволу поїхати з Катею та її мамою до обласного центру. Павло, хоч спочатку і не хотів, тому що не був знайомий з Катею та її мамою, але все погодився відпустити її, але спочатку зустрівшись з ними.
Наступного дня, під час гри у волейбол, Павло був приємно вражений, побачивши жінку зі свого минулого, Світлану. Вона виховувала дочку своєї покійної сестри – Катю. Після душевної розмови, у якій кожен із них поділилася своїм досвідом та труднощами виховання дітей, вони домовилися про те, що Ніна поїде з ними. Після успішної поїздки сім’ї стали ще ближчими.
Подружки припускали, що у Світлани та Павла зароджується роман через їхню збільшену близькість. Дівчатка навіть думали, як скоріше звести своїх батьків. Новий рік вони святкували разом. У розпал свята Павло спробував поцікавитись у Ніни про її ставлення до Світлани. Не встиг він це зробити – як вона з нетерпінням зізналася йому, що обидві дівчинки давно чекали на союз своїх батьків. Світлана приїхала під звуки радісних вітань: “Ура, мама приїхала!”
