Раніше у мене були чудові стосунки з батьками дружини. Ми ніколи не сварилися і завжди підтримували один одного. Можливо, це було тому, що я втратив батьків у ранньому віці. Проте шість місяців тому мій тесть помер, а здоров’я моєї тещі серйозно похитнулося через стрес від цього. Ми з дружиною зробили все можливе, щоб допомогти їй одужати, але незабаром її права нога перестала функціонувати, тому з того часу їй довелося пересуватися в інвалідному візку. Спочатку дружина залишалася з мамою, але за два тижні ми вирішили об’єднатися і жити всі разом.
Це було важко, і мені доводилося працювати більше, щоб все встигати. Дружина проводила весь свій час у матері, наші діти самі потребували маму, а я через роботу не міг їм нічим допомогти. Ми запропонували тещі кімнату в нашому будинку, але вона відмовилася, сказавши, що в неї нам усім буде простіше. Так ми і зробили. Після двох місяців спільного життя у нас встановився порядок дня. Я йшов на роботу, діти йшли до школи, а моя дружина дбала про свою матір та домашнє господарство. Ми робили все, що могли допомогти, але одного разу я повернувся додому і почув телефонну розмову тещі.
Вона скаржилася на те, що наша сім’я постійно галасує, і діти загалом поводяться погано. Вона також образила мою дружину і сказала, що вона дурна. Я був здивований від почутого. Ми не очікували такого звернення. Того ж дня ми з дружиною вирішили поїхати, бо не хотіли залишатися там, де нам не були раді. Теща звинуватила мене в ситуації, що склалася, і образилася, що ми поїхали. Ми не розмовляємо вже місяць, але моя дружина періодично дізнається від сусідки як справи у її мами. Хоча це була важка ситуація, вона навчила нас бути обережнішими у пропозиції допомогти. Ми двічі подумаємо, перш чим простягати руку в майбутньому.
