На цілих 7 років я застрягла в шлюбі, що розчаровує, і виховувала сина. Ілля, мій чоловік, виявився не тим партнером, якого я собі уявляла. Після народження сина ситуація ускладнилася тим, що мені постійно доводилося вмовляти його бути корисним хоч чимось, хоч би з ремонту будинку. Вічні суперечки затьмарювали наші стосунки. Проблеми були не лише у нас. Істотну роль грала мати Іллі.
Якось увечері вона приїхала з валізою і попросилася погостювати, бо в її будинку нібито прорвало трубу. Поселивши її в себе, я сподівалася, що вона допомагатиме мені з нашим сином, але натомість вона лише критикувала мої методи виховання і постійно втручалася в мій шлюб. Її причіпки та байдужість Іллі обтяжували мене. А одного разу я підслухала розмову між свекрухою та Іллею.
Вона налаштовувала його проти мене, а він зізнавався, що шкодує, що одружився зі мною. Це одкровення було важким ударом, але я вирішила поки що почекати. Наступного дня я прийшла до будинку свекрухи, чекаючи знайти там ремонтників. Натомість я виявила квартирантів, які, як виявилося, платили високу орендну плату. Моя свекруха обдурила мене: вона комфортно жила зі мною, їла мою їжу та при цьому наживалася на своїй квартирі. Мені це набридло – і я вирішила діяти.
Я зібрала її речі, а коли вона повернулася, то я висунула їй претензії з приводу її обма ну. Ілля намагався захищати свою матір, але я сказала йому, що його речі також зібрані. Це була квартира моєї бабусі – і їм час було їхати назавжди. Під шквал образ вони нарешті поїхали. Незважаючи на невпевненість, з якою я пояснювала все синові, я відчувала полегшення. Я знала, що зробила правильний вибір.
