Коли моя теща повернулася з Америки, вона оголосила про намір придбати квартири для своїх дочок. Багато хто зрадів би, але я, знаючи її владний характер, чекав цього з жа хом. Вона щедро фінансувала наше весілля, але взяла на себе також усе планування, залишивши мою сім’ю та мене незадоволеними. Минуло шість років, і моя теща повернулася із грошима на три квартири.
Вона купила їх у новобудові – все в одному будинку, тільки на різних поверхах. Одна для нас, друга для сестри моєї дружини та третю для себе. У свої 65 років вона молода і сповнена енергії, але прагне контролювати все довкола. Не порадившись із нами з приводу розташування чи планування, вона одразу ж приступила до покупки. Більше того, вона зареєструвала усі три квартири на своє ім’я, не довіряючи дочкам ділити спільне майно.
І знаєте, що ще? Ми маємо самі фінансувати ремонт. Вона запропонувала мені продати свою однокімнатну квартиру, якою я володів до шлюбу, щоб покрити витрати на ремонт не своєї квартири, і навіть не квартири своєї дружини. Я сказав дружині, що не можу прийняти такий подарунок.
Вона була скривджена, стверджуючи, що переїзд із однокімнатної квартири до трикімнатної дозволить нам подумати про народження дітей. Від однієї думки, що теща житиме так близько до нас і, можливо, вторгатиметься в наше повсякденне життя, у мене зводить живіт. Я переконаний, що такий розклад – це шлях до руйнування нашої родини.
