Нещодавно моя сестра Дарина успадкувала від свого колишнього чоловіка, Миколи, обов’язок доглядати його матір. Розлучившись десять років тому, подружжя припинило будь-яке спілкування через тяжкий характер колишнього чоловіка, що призвело до нещасливого шлюбу. Їхня доросла дочка, тепер уже заміжня жінка з дітьми, яка проживає в іншому місті, також віддалилася від батька. Несподівано моя сестра отримала звістку про сме рть колишнього чоловіка. Втративши всіх родичів, він залишив хво ру, стару матір одну.
Пригнічена Дарина відчула себе зобов’язаною розібратися в ситуації. Незважаючи на недоліки колишнього чоловіка, вона та її дочка подбали про те, щоб прощання з ним пройшло гідно. Питання про те, що робити зі свекрухою , стояло гостро. З того часу, як її син вирішив одружитися з моєю сестрою, жінка почала ставитися до Дарини досить вороже. Вона постійно вигадувала плани проти Дарини та намагалася вплинути і на Миколу, вигадуючи теми для їх сварок.
Живучи одна в старому будинку, бабуся, якій зараз уже за 85, категорично відмовлялася переїжджати в будинок для людей похилого віку, наполягаючи на тому, щоб залишатися у своєму будинку до останнього подиху. Дарина, незважаючи на постійні скарги та бурчання свекрухи, присвятила себе догляду за нею. Відвідуючи бабусю кілька разів на тиждень, Сестра приносила їй продукти, дрова, воду та прибирала будинок. Вона навіть координувала свої дії із соціальним працівником для додаткової підтримки.
У міру того як здоров’я бабусі погіршувалося протягом року, Дарина, втративши сили і порадившись із дочкою, прийняла тяжке рішення перевести її до будинку для людей похилого віку. На жаль, за кілька місяців бабуся мирно померла уві сні. Несподівано вона залишила половину свого будинку колишній невістці за заповітом. Хоча деякі в селі критикують рішення Дарини перевезти свекруху в будинок для людей похилого віку, виникає питання, чи були в неї інші варіанти, не жертвуючи власним благополуччям?!
