– Ти дзвонила Марії? – спитав Микола, відірвавши погляд від книги. – Я намагалася, – безпристрасно відповіла Ганна, намазуючи обличчя кремом. – Є успіхи? – Все стабільно. Ганна і Микола лежали в ліжку майже у повній тиші. Їхні розмови, мізерні та скупі, несли в собі нотки невдоволення та негативу. Ганні та Миколі було близько сорока років, вони були разом уже два десятиліття. Ганна була маркетологом, а Микола – викладачем української літератури. Їхня донька Марія навчалася у коледжі у Києві. Шлюб, який почався, коли вони закохалися один в одного під час навчання в університеті, тепер стрімко руйнувався.
Рішучість Ганни змусила її ініціювати розлучення; Микола не чинив опір. Його спокій дратував Ганну і лише доводив їй, що вона все робить правильно. Їхні контрастні характери затьмарювали один одного протягом багатьох років. Ганна, авантюрна та неспокійна жінка, контрастувала з Миколою, який любив читати та доглядати за своїм ретро-автомобілем. Раптом Микола згадав, що його старий друг Михайло дзвонив із приводу зустрічі випускників. Ця новина змусила Ганну судомно думати про свою появу на зустрічі. Приїхавши на зустріч, Ганна та Микола зустріли колишніх однокласників.
Особливо помітним був сам Михайло, який був закоханий у Ганну ще з часів університету. Після зустрічі Михайло запросив Ганну на побачення. Тим часом, Микола вже почав збирати речі для переїзду. Побачення з Михайлом розчарувало Ганну: він здався їй пихатим і нудним, ніби він зовсім не змінився, залишився тим самим юним хлопчиськом. Коли Ганна повернулася додому, вона виявила, що без Миколи будинок здається чужим, холодним та нерідним. Ганна вирішила повернути залишений Миколою автомобіль, тим самим створивши привід для їхньої зустрічі.
Приїхавши на нове місце проживання Миколи, Ганна виявила, що Світлана, їхня колишня однокласниця, готує для нього їжу – все було ясно видно з вікна. Ганна рішуче зайшла до них і зажадала, щоб Світлана пішла, а для переконливості навіть шпурнула чашку в її бік… ну щоб вона вже напевно більше не поверталася. Залишившись наодинці з Миколою, Ганна зізналася, що сумує за ним. Вони поговорили і зрозуміли, що, як і раніше, небайдужі один до одного. Наступного ранку, коли вони знову були разом, Микола помітив, що Ганна полагодила розбиту чашку. Їхній шлюб, як і чашка, здавалося, набув нової цілісності.
