Ірина з тривогою дивилася на годинник. До кінця робочого дня залишалося більше години, нерви були збуджені від очікування необхідності піти вчасно, щоб не змушувати Ігоря чекати. Вона із задоволенням подивилася на фотографію Ігоря на своєму смартфоні. Чоловік, син місцевого магната, володів мережею кав’ярень. Він був привабливим, спортивним та модним чоловіком, водив вражаючу машину та обсипав Ірину екстравагантними подарунками. Їхнє життя кипіло дискотеками, концертами та модними заходами. У свої 26 років Ірина пишалася тим, що є дівчиною Ігоря, і намагалася відповідати його очікуванням, маючи тонке почуття стилю і регулярно займаючись фітнесом.
Її начальниця Олена рідко з’являлася в офісі. Але в той день вона все-таки прийшла і запропонувала Ірині піти раніше: така пропозиція здивувала Ірину. Олена була нестаріючої красунею, мініатюрною і стрункою, з темно-русявим волоссям і глибокими сірими очима. Її розлучення з Олександром, керівником відділу інформаційних технологій було темою офісних пліток, оскільки кожна жінка в компанії була закохана в нього. Ініціатором розлучення була Олена. Коли Ірина вже збиралася виходити з офісу, її увагу привернув телефонний дзвінок. Олена забула свій телефон. Вхідний дзвінок був позначений як “Коханий”, а на фотографії був зображений бородатий чоловік з великим носом, котрий тримає на руках кошеня.
Незважаючи на дивність чоловіка, Ірина з подивом виявила, що посміхається. Вона схопила телефон і побігла за Оленою, щоби повернути його. Олена взяла телефон, подивилася на екран та почервоніла! Така реакція змусила Ірину переглянути свою колишню думку щодо необхідності косметичних покращень для залучення кохання. І тут їхнє спілкування перервав гучний гудок зовні. Яскравий автомобіль Ігоря чекав на неї, нетерпляче сигналячи. Повернувшись, вона побачила несамовиту сцену: Олена в обіймах дивного високого чоловіка з телефону, обсипана поцілунками.
Це любовне видовище відбувалося біля старої машини, яка зовсім не була схожа на машину Ігоря. Ірина відірвалася від своїх думок лише тоді, коли відчула, що її телефон вібрує від повідомлень роздратованого Ігоря. Вона стояла в парку, серед шелестячих листків, і почувала себе по-справжньому щасливою. Вона розуміла, що Ігор, швидше за все, покине її, але це вже не мало значення. Тепер вона розуміла, що кохання – це не показуха і не підгін під чиєсь уявлення. Вона відчувала, що нею не дорожать і не цінують, тоже вирішила закінчити ці стосунки. Тепер, коли вона бачила цей щирий прояв кохання, вона була впевнена у своєму майбутньому
