Вихователька дитсадка, Тетяна, подзвонила мені в самому розпалі робочого дня і сказала, щоб я терміново примчала в дитячий сад, так як мій маленький син, Вовочка, зробив щось розуму не підвладне. У поспіху кинувши всі справи, я кинулася до дитячого садка, повна тривоги і побоювання, що там мене чекає. Коли я нарешті дісталася, серце моє калатало як скажене. Я відкрила двері дитячого садка і зрозуміла, що все навколо виглядає цілком нормально. Діти грали, вихователі посміхалися, і жодний тривожний дзвоник не дзвенів на горизонті. Тетяна, вихователька з похмурим виразом на обличчі, металася навколо, немов божевільна.
Я підійшла до неї і запитав: “Що ж сталося? Де мій син?” Тетяна зітхнула глибоко і вимовила: “Ваш син… Він зробив дещо, що я б назвала розуму не непідвладним!” Моє серце завмирало від тривоги. Що ж міг зробити мій син? Може бути, він з’їв все печиво на кухні? Або розлив олію на підлогу? Тетяна, немов читаючи мої думки, додала: “Вовочка взяв у руки олівець і намалював портрет на стіні в залі. Але це незвичайний портрет, повірте мені!” Я полегшено зітхнула. “Це все? Я думала, що він зробив щось дійсно страшне!”
Тетяна похитала головою і сказала: “Але ви не бачили цього портрета! Він намальований настільки ідеально, що я просто не можу повірити, що це зробила дитина його віку. Він зобразив мене з такою точною подобою, що це просто неймовірно!” Я відчула смішок, що підступає до моїх губ. Мій маленький Вовочка, володар безмежної фантазії, вирішив створити шедевр на стіні дитячого садка. Це був його спосіб висловити свою любов до Тетяни та вдячність за турботу. Тетяна, помітивши мою посмішку, теж почала сміятися.
“Ну, це дійсно у розумі не вкладається! Ваш син-справжній талант!” І так, сміх наповнив дитячий сад, а я зрозуміла, що з моїм маленьким художником все в порядку. Можливо, стіни варто покрити папером для малювання, щоб він міг реалізувати свої творчі ідеї більш безпечним способом. Так закінчилася моя несподівана поїздка в дитячий сад. Хоча я приїхала туди, чекаючи жаху, але зате їхала, наповнена радістю і гордістю за свого маленького художника. Адже вся ця історія тільки підкреслює, що діти – це справжні джерела незвичайних і кумедних моментів в нашому житті.
