Вітя йшов додому вузькою і темною вулицею, занурившись у свої думки. Несподівано, між звуками міської суєти, до нього долинув слабкий, приглушений плач дівчини. Він зупинився і обернувся, але нікого поряд не побачив. Він відчув дивне занепокоєння всередині себе і рішуче попрямував у бік лісопарку, звідки долинав звук. Підійшовши ближче до парку, Вітя почув, що плач стає все гучнішим і виразнішим. Він поспішив у глиб парку: з кожним кроком звук наближався. Серце його билося сильніше від хвилювання, і він готовий був допомогти цій невідомій дівчині, в якій ситуації вона не опинилася б.
Нарешті, Вітя знайшов джерело звуку. Серед густих дерев він побачив дівчину, яка стискала свої руки і невтішно плакала. Він обережно підійшов до неї, не бажаючи налякати чи порушити її самотність. – Вибачте, що втручаюся, але я почув ваш плач і вирішив підійти. Вам потрібна допомога? – Запитав Вітя, намагаючись звучати доброзичливо. Дівчина підняла очі, в яких відбивався біль та смуток. Вона зніяковіло посміхнулась і кивнула головою. – Я… Я втратила свою собаку. Вона втекла від мене, і я не можу її знайти, – прошепотіла вона, намагаючись стримати сльози. Вітя відчув співчуття до дівчини та рішуче запропонував свою допомогу.
Разом вони вирушили на пошуки зниклого вихованця. Вітя з упевненістю вів їх через лісопарк, перевіряючи кожен куточок і видаючи доброзичливий свист, сподіваючись привернути увагу втраченого пса. Після довгих пошуків, коли надія вже почала тьмяніти, Вітя та дівчина почули щасливий гавкіт. Вони обоє побігли на звук і знайшли собаку, що сидить біля великого дерева. Пес радісно виляв хвостом і важко дихав, ніби захоплювався своєю власною пригодою. Дівчина обняла свою собаку з полегшенням та вдячно звернулася до Віті. – Спасибі вам велике! Я не знаю, що я робила б без вашої допомоги.
Ви справжній рятівник! Вітя посміхнувся і похитав головою. – Це була справа честі допомогти. Тварини заслуговують на нашу увагу та турботу. Радий, що все закінчилося добре. Хлопець та дівчина розійшлися різними дорогами, але цей випадковий інцидент пов’язав їх на все життя. Вітя усвідомив, що навіть невеликий акт доброти та співчуття може мати велике значення для інших людей. Він продовжив свій шлях додому, відчуваючи гордість і радість, що зміг допомогти. Вітя усвідомив, що доброта та співчуття – це сили, здатні змінити світ, і він вирішив робити добрі справи щодня, коли він має таку можливість.
