Увійшовши до котеджу, Марина відчула дивний дискомфорт. Відчинені двері, неохайна обстановка та викинутий одяг наводили на думку про несподіваних відвідувачів. Толік, її чоловік, і свекруха мали повернутися пізніше. Вона була розгублена; був це грабіжник чи Толік таємно перебував тут з іншою жінкою? Її серце забилося швидше, коли вона почула звуки із сусідньої кімнати. Зібравшись із силами, вона виявила сплячу на дивані молоду дівчину.
Побачене вразило її, і вона на мить задалася питанням, чи вона взагалі у своєму будинку. Ганок, кольори стін, навіть лава у дворі здавались чужими. Але знайомий голос у телефоні привів її до тями – це був щиро стурбований Толік. З сюрреалістичною ситуацією, що прокручується в голові, Марина вийшла з котеджу, не в силах впоратися з галюцинаціями. Толік повернувся ввечері, і вони мали цілком нормальні вихідні.
Згодом інцидент потьмянів у її пам’яті, став галюцинацією через довге перебування під сонцем. Життя тривало, і незабаром Марина виявила, що вагітна. У міру того, як їхня дочка, Іринка росла, минула загадка ставала стертим спогадом. Тим не менш, моторошна подія відгукнулася луною, коли Іринці виповнилося шістнадцять. Іринка приїхала раніше на дачу на свій день народження.
Пізніше Марина застала дачу в дуже знайомому стані – відчинені двері, розкидані речі та Іринка, спляча на зеленому дивані. Той самий сценарій багаторічної давності вразив ще бездітну Марину. Вона передбачала цей момент – день народження своєї майбутньої доньки. Толік не зовсім вірив у її слова, а Марина тримала в таємниці своє таємниче переживання та чарівний погляд у невидиме.
