Ранок привітно зустрів Віру Миколаївну своїм теплим сонцем. Як завжди, вона акуратно одяглася і взяла віник, щоб вийти і прибрати під’їзд свого багатоквартирного будинку. Цей ритуал став уже звичним для неї, і вона відчувала якесь задоволення від того, що здатна робити життя оточуючих трохи краще. Коли Віра Миколаївна звела погляд, щоб перевірити рівень бруду на стінах, вона помітила щось незвичайне біля своїх дверей. На порозі лежала невелика сумка, ніби хтось спеціально залишив її там. Серце Віри Миколаївни забилося від хвилювання та здивування. Ніколи раніше вона не стикалася з такою ситуацією. Обережно підійшовши до сумки, вона обережно розвернула її. Щоб переконатися, що всередині знаходиться те, що вона підозрює, Віра Миколаївна відкрила сумку.
Її очі майже випали від подиву, коли вона побачила стос купюр різної гідності. “Гроші?” – пробурмотіла вона, ніяк не вірячи своїм очам. “Звідки вони могли взятися?” Віра Миколаївна була чесною та порядною жінкою. Все своє життя вона працювала простою прибиральницею в школі, але жодного разу не спокусилася привласнити собі чуже чи брати хабарі. Гроші, які вона тримала в руках, були для неї величезною сумою, здатною змінити її життя. При думці про те, що хтось залишив цю сумку навмисно, Віра Миколаївна відчула хвилі різних почуттів – подяки, спантеличеності та збентеження. Вона обвела поглядом весь під’їзд, але нікого не було. Мабуть, щедрий дарувальник хотів залишитися невідомим. Вирішивши, що гроші можуть належати комусь із сусідів, які випадково втратили сумку, Віра Миколаївна хотіла почекати трохи, перш ніж приймати будь-які рішення.
Наближався обід, і вона знала, що на той час сусіди вийдуть зі своїх квартир. З тривожними думками вона забрала сумку у свою квартиру і вирушила на роботу. Навіть працюючи в школі, вона відчувала себе вдома, в оточенні привітних вчителів та доброзичливих учнів. Але сьогодні її думки постійно поверталися до таємничої сумки. Обідня перерва настала, і Віра Миколаївна, не в змозі більше чекати, вирішила розповісти про своє відкриття колегам. Вони зібралися в учительській, і Віра Миколаївна з трепетом розповіла всім про сумку з грошима, яку знайшла біля своїх дверей. Вчителі були вражені цією історією і теж були збентежені щодо того, що робити. Проте всі були одностайні у тому, що Віра Миколаївна має звернутися до директора школи та довірити йому знайдені гроші. Коли директор почув цю історію, він виявив велику подяку Вірі Миколаївні за її чесність та людяність.
Він запевнив її, що знайдені гроші зберігатимуться в сейфі, і, якщо їх власник не знайдеться протягом певного часу, вони будуть передані до фонду допомоги дітям, які потребують. Згодом історія про чесність Віри Миколаївни поширилася по всій школі та навіть за її межі. Багато хто зазначав, що такий вчинок мало хто міг зробити, особливо коли йдеться про таку велику суму. Її приклад надихнув та захопив багатьох. За кілька тижнів ніхто так і не з’явився, щоби претендувати на сумку з грошима. Суму було передано до фонду допомоги дітям, як і було обіцяно. Віра Миколаївна знову вийшла чистити під’їзд вранці, але цього разу її серце було наповнене не лише задоволенням від того, що вона робить життя інших кращим, а й гордістю за свій вчинок.
