Пізній вечір уже огортав місто своїм темним покривом, коли Віра, яка втомилася після довгого робочого дня, нарешті повернулася додому. Вона вставила ключ у замок і відчинила двері своєї затишної квартири. Коли вона увійшла, то моментально помітила, що світло у вітальні було ввімкнено. Подумавши, що вона просто забула вимкнути його вранці, Віра попрямувала до дивана, щоб розслабитись та відпочити. Однак, коли вона наблизилася до дивану, її серце билося від несподіванки та жаху. На дивані сидів незнайомий чоловік, що спокійно дивився телевізор, наче це був його власний будинок. – Хто ви?! Що ви тут робите?! – Віра крикнула, ледве утримуючи телефон у руці, готова набрати номер поліції.
Незнайомець повернувся до неї, його обличчя виражало збентеження та вибачення. – Перепрошую, – сказав він. – Мене звати Олександр. Я випадково увійшов до вашої квартири, думаючи, що це моя. Мій друг живе у цьому будинку, і я схоже переплутав поверхи. Просто зайшов у неправильну квартиру. – Це неможливо! Як можна помилитися квартирою?! – Віра була схвильована і злякана. – Я знаю, це звучить дивно, але я справді не побачив різниці, – відповів Олександр, підводячись з дивана. – Перепрошую за занепокоєння, я відразу ж піду. Він рушив до виходу, але Віра не могла просто так відпустити незнайомця зі своєї квартири.
Їй було цікаво і дивно: як таке могло статися? – Зачекайте, будь ласка, – сказала Віра, вирішивши дізнатися більше про цю загадкову людину. – Чому ви дивитеся телевізор, якщо це не ваша квартира? Олександр зітхнув, узяв дублікат ключа зі своєї кишені та показав його Вірі. – Як я сказав, мій друг живе в цьому будинку, і він дав мені запасний ключ від своєї квартири. Коли я приходжу до нього, іноді використовую цей ключ, щоб увійти в будинок. Але, схоже, що сьогодні я переплутав номер квартири і увійшов до вас. Віра слухала, все ще приголомшена тим, що відбувається.
Вона відчула деяку подібність і причетність до цього незнайомця. У певному сенсі Олександр і вона виявили випадкове перетинання своїх світів. – Гаразд, – сказала вона, посміхнувшись, – напевно, це не зовсім страшно, але будьте акуратнішими наступного разу. – Обов’язково, – кивнув Олександр, виходячи з квартири. У міру того, як двері за Олександром зачинилися, Віра відчула, що це була незвичайна і захоплююча пригода. За кілька хвилин вона познайомилася з незнайомцем, який випадково проник у її життя. Вона посміхнулася і вирішила, що ця ніч залишатиметься ще довго в її пам’яті як незабутня подія, яка пов’язала дві несподівані долі.
