Ганна була веселою і життєрадісною людиною, але коли вона увійшла до ліфта і побачила там незнайомого хлопця, серце її забилося сильніше. Вона відчула дивну тривогу, не розуміючи причин цього. Хлопець, помітивши її занепокоєння, посміхнувся та спробував зняти напругу. “Привіт, я Алекс,” представився хлопець. “Привіт, я Ганна,” озвалася вона з обережністю в голосі. Ліфт продовжував рухатися нагору, але раптово все зупинилося. Світло згасло, залишивши їх у повній темряві. Ганна відчула, як серце почало битися ще швидше. Їй стало ніяково знаходитися в такій ситуації з незнайомцем.
“Щось трапилося,” сказала вона, намагаючись зберегти спокій. “Так, здається, ми застрягли,” відповів Алекс. Ганна прислухалася – і вловила приглушені звуки скрипу та стукотів з-під кабіни ліфта. Вона відчула, як нерви починають грати з нею злий жарт. Але тут на думку спала думка – це може бути хороша можливість познайомитися з цим хлопцем. “Так, що ти робиш у цьому ліфті?” спитала вона, намагаючись створити ненапружену обстановку. “Я працюю в сусідній будівлі, але мені довелося переговорити з одним із колег, і я поквапився, щоб швидше все вирішити,” пояснив Алекс. Поступово Ганна почала розслаблятись у присутності хлопця.
Вони обговорювали свої роботи, захоплення та інтереси. Виявилося, що у них є багато спільного, і розмова текла сама собою. Вона забула про те, що вони перебувають у повній темряві і застрягли у замкнутому просторі. Незабаром Алекс поділився своєю пристрастю до гри на гітарі. Він сказав, що часто грає на публічних виступах у місцевих клубах. Ганна, виявляється, любила співати і завжди мріяла відчути радість виступу на сцені. Вона розповіла Алексу про мрію, якою завжди соромилася ділитися з іншими. “Чому б нам не зіграти щось прямо тут, у ліфті?” запропонував Алекс із посмішкою. Ганна була захоплена зненацька цією ідеєю, але відразу її серце затремтіло від хвилювання.
Вона погодилася, і Алекс почав грати на своїй невидимій гітарі, а Ганна заспівала своїм чистим та гарним голосом. Вони виконали кілька пісень, забувши про те, що знаходяться у темному ліфті. І ось, згодом, почувся звук – ліфт знову запрацював. Світло блимнуло і спалахнуло, а ліфт почав свій рух. Ганна та Алекс обмінялися усмішками, їхня недавня тривога повністю зникла. “Дякую за цей чудовий момент,” сказала Ганна, коли ліфт зупинився на її поверсі. “Дякую тобі теж,” відповів Алекс. “Я впевнений, що наше знайомство було долею.” Вони обмінялися номерами телефонів і зустрілися невдовзі після цього випадку. Їхня випадкова зустріч у темному ліфті призвела до несподіваного зв’язку і до нового, захоплюючого розділу в їхньому житті. Іноді найнесподіваніші обставини можуть подарувати найнезвичайніші знайомства.
