Був урочистий літнє ранок, і все місто готувалося святкувати весілля Каті та Максима. Катя була в захваті, адже вона чекала цього дня на все своє життя. Вона була впевнена, що сьогоднішній день стане найщасливішим і найчарівнішим моментом її життя. Церемонія проходила у гарному саду, оточеному ароматами квітів. Гості з нетерпінням чекали на момент, коли Катя кине букет нареченої, щоб зловити його і стати наступною щасливицею. Коли момент настав, Катя з усмішкою кинула букет. Всі дівчата напружилися, прагнучи зловити його та спокусити долю. Катя обернулася, щоб подивитися, кому ж усміхнеться успіх.
Але її посмішка зникла, коли вона побачила, що букет тримає Віра – дівчина, яка колись була близька людині, з якою вона тепер обіцяла прожити все життя. Катя не могла повірити своїм очам. Як Віра опинилася на їхньому весіллі? Її ж ніхто не запрошував! У її душі змішалися різні почуття – збентеження, гнів, образа та страх. Вона не розуміла, що робити у цій ситуації. Віра з усмішкою на обличчі підійшла до Каті, наче нічого не сталося. “Вітаю, Катю. Ти така гарна і щаслива наречена,” сказала вона, простягаючи букет. “Я сподіваюся, що і в мене скоро буде весілля.”
Катя спробувала усміхнутися у відповідь, але її серце горіло від болісних відчуттів. Вона була впевнена, що її наречений та Віра вже давно розлучилися, і вона ніколи б не подумала, що побачить її на своєму весіллі. Коли церемонія добігла кінця, Катя вирішила зібратися з силами і поговорити з Максимом про цю несподівану зустріч. Вони пішли вбік, і вона розповіла йому, що сталося. Максим зізнався, що Віра справді була його колишньою дівчиною, але вони розійшлися давно, і він не знав, що вона має намір прийти на весілля.
Він потішив Катю і пообіцяв, що вона для нього – єдина і найулюбленіша жінка, і він ніколи не збирався повертатися до свого минулого. Катя заспокоїлася, і її посмішка повернулася на обличчя. Того дня вона зрозуміла, що ніяке минуле не може зіпсувати майбутнє, якщо любов і довіра міцні. І вона була готова почати новий розділ свого життя з Максимом, забувши про тінь минулого і дивлячись лише вперед.
