Андрій йшов додому з роботи ввечері, як раптом, коли він проходив повз одну з багатоповерхівок, йому на голову вилився суп із фрикадельками. Але далі було ще неймовірніше.

ПОЛИТИКА

Андрій йшов додому з роботи, втомлений після довгого робочого дня. Йому хотілося лише одного – якнайшвидше повернутися додому, розслабитися і повечеряти. Він проходив повз одну з багатоповерхівок, коли раптом, наче з нізвідки, на його голову обрушився потік гарячого супу з фрикадельками. Потрясіння та сюрприз змусили його завмерти на місці, ніби він потрапив до якогось дивного кіносценарію. Озирнувшись, Андрій зрозумів, що суп на нього вилили з вікна другого поверху. Його одяг був у мокрих плямах, і він відчував, як густий суп стікає по волоссю та обличчю.

У перший момент він не міг повірити у те, що відбувається – хто ж міг так вчинити? Не встиг він оговтатися від першого шоку, як через відкрите вікно на другому поверсі почувся дитячий сміх. Андрій насупив брови і глянув угору. На очах у нього опинилися двоє хлопчаків, що сміються на весь голос. “Гей, що за…?” – почав було Андрій, але його слова затихли, коли він побачив, як діти почали вибачатися, сплескуючи руками і примирливо посміхаючись. Хлопчики були років десять, і було ясно, що саме вони винні у цій дивній історії.

“Вибачте, дядько! Ми не хотіли!” – закричав один із них. “Так, так, правда! Мама не дізнається, ми скажемо, що самі все з’їли!” – додав другий. Андрій подивився на них змішаними почуттями роздратування та подиву. Він не міг повірити, що діти насправді вилили суп на вулицю, щоб потім збрехати своїй матері. На мить йому навіть стало шкода цих хлопчаків, котрі, очевидно, не подумали про наслідки свого вчинку. Після моменту збентеження Андрій засміявся. Ця незвичайна ситуація чомусь надала його дню певної родзинки. Адже скільки людей може похвалитися тим, що їм на голову вилили суп?

“Добре, хлопці, краще вчіть уроки і не жартуйте так більше. А мамі краще все-таки сказати правду”, – сказав він, намагаючись зберегти серйозне обличчя. Хлопчаки кивнули і, бачачи, що їхня “жертва” відреагувала не так, як вони очікували, зникли в хаті. Андрій, уже з усмішкою на обличчі, пішов додому. У результаті цей дивний випадок став непоганою історією. Він зрозумів, що навіть у найнесподіваніших ситуаціях можна знайти щось хороше та смішне. І його вечірнє повернення додому не стало таким нудним, яким воно здавалося спочатку.