Сім років тому життя переплело долі двох закоханих, Кирила та Лєри, а потім відірвало їх один від одного. Батько Лєри, здавалося, не бажав допускати цієї любові і зробив все можливе, щоб їх розлучити. Доля була жорстока, і вони були змушені йти кожен своєю дорогою. Через сім років життя знову звело їх разом, але неймовірним і несподіваним способом. Кирило, стоячи на вокзалі, побачив маленьку дівчинку, яка була настільки схожа на нього і Лєру, що серце його завмерло. В її очах він побачив неспокій і страх, а в душі відчув дивну схожість.
Він підійшов до дівчинки і заговорив. Її ім’я було Аліса. Кирило зрозумів, що він не може залишити цю дівчинку на самоті та у бідності, і вирішив прийняти її під свою опіку. Незабаром він дізнався про її історію. Виявилося, що Аліса – довгоочікуване диво, яке було примарою минулого. Коли Лєра заваrітніла, вони не знали про це. Розлучені та самотні, обидва приховували свої таємниці. Лєра таємно від усіх поїхала до іншого міста, де народила дочку.
Але нещастя стало дуже важким тягарем, і вона поме рла в полоrовому будинку, але перед цим вона встигла дати ім’я своїй дитині. Маленьку Алісу віддали до дитбудинку, і вона виросла, забута світом. У свої шість років вона втекла з цієї жорстокої реальності, ставши жебраком. Дорога привела її на вокзал, де вона зустріла свого рідного батька Кирила. Ця зустріч була чарівною та водночас гіркою.
Він дізнався, що має дочку, яку він так і не встиг побачити, і що коханої більше немає на цьому світі. У їхній долі було стільки втрат і розлук, але в цей момент найважливішим було те, що вони знайшли один одного. Кирило вирішив, що, незважаючи ні на що, він піклуватиметься про свою дочку. Він хотів дати їй ту родину та кохання, яку вона втратила. Разом вони почали новий розділ свого життя, стираючи межі між минулим і майбутнім, і відтворюючи те, що могло бути сім’єю.
