Єгор, визнаний “Працівником місяця”, був безмірно гордий собою, хоча його сім’я, зокрема, мати, Марія, і дружина, Люба, не були вражені його досягненнями. Вони стверджували, що повага та шана не можуть замінити матеріальної забезпеченості. Марія, жінка, життя якої пройшла у важких умовах, наполягала на тому, щоб Єгор більше концентрувався на заробітку, забезпечував майбутнє своїх дітей, а не грівся під символічним промінням визнання.
Люба погоджувалась зі свекрухою, закликаючи його орієнтуватися на фінансову стабільність. На відміну від інших дружин, які задовольнялися малим, Люба вважала, що треба постійно підштовхувати чоловіка до більшого. Єгор, звалив на себе тягар забезпечення всієї сім’ї поодинці, працюючи, не покладаючи рук. Але й Люба іноді підробляла, прагнучи довести чоловікові, що зупинятись не можна. Люба вважала, що безбідне життя заробляється невтомною працею і передбачливістю, і заради цього життя вона була готова зі шкіри геть лізти.
Ось тільки коли Люба пішла у декретну відпустку, все змінилося. Єгор став менше бувати вдома, влаштувавшись додаткову роботу, щоб покрити всі витрати. Його дні перетворилися на суцільну низку нескінченних справ, і через це його мама почала турбуватися про його здоров’я. Люба постійно вимагала більшого, адже вона не вміла задовольнятися тим, що має. Марія, яка спочатку підтримувала прагнення Люби побудувати забезпечене життя, стала обурюватися невгамовними вимогами невістки.
Марія незабаром пошкодувала про те, що раніше критикувала Єгора за його «недостатні» старання і переживала з приводу його втоми. Вона зрозуміла, наскільки важливо цінувати зусилля людини, а не лише фінансові результати цих зусиль. Тепер вони мали зіткнутися з наслідками їхньої невпинної погоні за матеріальними благами, адже спосіб життя Єгора почав відбиватися на його здоров’ї.
