Надя була зразковою працівницею, завжди приходила вчасно і ніколи не скаржилася. Але цього дня їй стало дуже погано. Її голова почала розколюватись, і до того ж з’явилося відчуття болю в горлі. Вона відчула, як її температура почала різко підніматися. Підійшовши до свого начальника, Георгія, вона лагідно сказала: “Георгію Олексійовичу, мені погано. Я думаю, у мене температура. Можу я піти додому?”
Він подивився на неї зверху вниз: “Надія, у нас сьогодні важлива нарада. Ти не можеш просто так взяти та піти.” Надя намагалася переконати його. “Я дійсно почуваюсь жахливо. Боюся, я можу заразити інших.” Але Георгій Олексійович лише криво посміхнувся. “Тоді ти можеш піти після наради. А поки що – працюй.” Надя була у жаху від такого ставлення.
Вона зрозуміла, що здоров’я для неї важливіше за таку роботу. Вставши з робочого столу, вона голосно сказала: “Георгію Олексійовичу, я звільняюся.” Він широко розплющив очі здивовано. “Що?!” “Я не готова жертвувати своїм здоров’ям заради компанії, яка не дбає про своїх співробітників”, – рішуче сказала Надя. Усі в офісі дивилися на Надю, деякі схвально, інші здивовано.
Вона зібрала свої речі і попрямувала до виходу. У коридорі на неї чекала колега, Марія. “Ти зробила все правильно”, – сказала вона, обійнявши Надю. “Здоров’я важливіше.” Надя посміхнулася. “Дякую, Маша. Сподіваюся, багато хто зрозуміє це.” Так Надя, зробивши рішучий крок, показала всім, що іноді треба діяти рішуче як мінімум заради свого благополуччя.
