Людмила прокинулася від гучних звуків у передпокої. Там голосно грюкнули двері, потім з гуркотом щось впало, пролунав дівочий сміх і приглушений шепіт.- Олег, Олег – вона штовхнула чоловіка в плече Мишка знову з нею прийшов. Ну скільки можна говорити Спи, Люд, спи, давай завтра розберемося, а? – чоловік повернувся на бік і солодко засопів. А вона задумалася.Мишка був єдиною дитиною – довгоочікуваним і улюбленим. Людмила вийшла заміж відразу після інституту, Олег був її ровесником. Вони були разом зі школи, зустрічалися з п’ятого класу. Одружилися по любові, потім народився син. Все було добре і благополучно в її житті Чоловік спокійний, дуже врівноважений. Іноді Люді навіть не вистачало емоцій від нього, але вона швиденько себе обсмикувала – «Бач, емоцій захотіла, треба, щоб як у сусідки Машки, емоційний був. Що не емоція, то у Машки синець під оком … »
Мишко народився здоровеньким, крикливим. Вона дивувалася характеру сина, цілком протилежному їх з Олегом. З дитинства він ріс вимогливим, трохи що не по ньому – в крик. Коли маленьким був, нікому іграшку не дасть, ніколи шоколадкою не поділиться, ні з мамою, ні з татом. Люда іноді жартома забирала у нього солодощі, так той в плач, мовляв, віддай – моє Олег заспокоював її:- Люда, та заспокойся, він егоїст трошки просто. Хвороба дітей, у яких немає сестер і братів. Потрібно просто ще одного народити, так?Але ще одного, ніяк не виходило. І по лікарях вони ходили, і по бабках. Так і виріс Мишко один. Навчався посередньо, з лінню. Найбільш охоче на дивані лежав або в іграшки комп’ютерні грав.
Закінчив школу, вступив до інституту на бюджетне, благо декан цього інституту -родной брат Олега. На цьому і виїжджали. Те сесію родич допоможе здати, то іспити.Мишко все сприймав як належне. Вважав що так воно і повинно бути, все для нього, єдиного.А на третьому курсі подорослішав як то відразу, став приходити пізно, іноді і не приходив зовсім. Людмила переживала, а раптом що з синочком негаразд сталося – Заспокойся, мати, виріс син, дівчина у нього появилася. – заспокоював чоловік.Вони дуже скоро дізналися, що хлопчик і справді виріс. Як то, вже під ранок Людмила прокинулася від гучної музики. Спросоння ніяк не могла зрозуміти, звідки йде цей приголомшуючий гуркіт. Коли вийшла зі спальні, обімліла. У кімнаті сина горіло світло і саме звідти долинало спів модного виконавця. Синку, Міша, третя година ночі Ти з глузду з’їхав? – вона відкрила двері і побачила як сидить на ліжку білява дівчина – Мам, ти що увірвалася-то ?! Стукати треба, між іншим.- Син грудьми йшов на неї, відсуваючи до виходу.- А хто це, Міша? Ти з дівчиною? А чому не попередив нас з татом? А музику навіщо так голосно? Ми ж спимо і сусіди
– Ма, давай завтра поговоримо. Все. Музику вимкну. – син закрив у неї двері перед носом.Вона повернулася в ліжко і до ранку не могла заснути. Все прокручувала в голові розмову з сином. А дівчина? І адже навіть не привіталася. Хіба пристойна дівчина прийде вночі до хлопця, де ще і батьки вдома?Вранці за сніданком вона все розповіла Олегу. Той знизав плечима, мовляв, що поробиш, хлопець виріс. Але погодився, що ввечері потрібно з Мішею поговорити.Увечері, повернувшись після роботи, Людмила застала на кухні незвичайну картину – раковина сповнена посуду, а на столах келихи, склянки, зім’яті серветки і обгортки від шоколадок .Заглянула в кімнату сина, його не було. А в кімнаті був такий же розгром – не застелене ліжко, речі розкидані по підлозі, брудний посуд на журнальному столику.
Син прийшов пізно вночі, один, не шумів і трохи дзвенів посудом в пошуках їжі, відправився спати.Вранці Людмила, дочекавшись Мішу, поки він встане, почала розмову:
– Синку, по-перше, будь ласка, не включай музику так пізно. Всі сплять, сусідів, до речі, ніхто не відміняв. А саме головне. Що це за дівчина була у тебе так пізно? Чому ти не попередив нас? І взагалі, навіщо ти водиш в будинок сторонніх?- Мам, музику не буду, я ж сказав. А дівчина, це моя справа. Я дорослий, мені двадцять років і я вожу, кого хочу. Моя кімната. Ясно? – Міша підвівся і попрямував до виходу.- Міша! Миша, повернися, я не договорила! Миша! Олег, що ти мовчиш, як німий? Скажи що небудь? – вона зі сльозами повернулася до чоловіка.- Олег, як він розмовляв зі мною, ти чув? Ні, ну ти чув? Господи, що з ним? Чому ти мовчав, Я не розумію? Чому ти не сказав що він не правий? – Людмила заплакала від образи і розгубленості.- А що я скажу, Люд. Ну привів і привів. Він і справді дорослий же. – виправдовував сина чоловік.-Дорослий. Так, дорослий, тільки живе на наші гроші і на всьому готовому Дорослий – це коли забезпечує себе. А поки він навіть шкарпетки собі купити не може! Так що не захищай його!
Дня три в повітрі буквально висіла напруга. Всі троє мовчали, сопіли і не розмовляли один з одним. Миша приходив і йшов відразу в свою кімнату. А чоловік ввечері відвертався до стінки і відразу засинав. На третій день Люда помирилася з чоловіком, вони повечеряли разом, посміялися над комедією і вляглися спати в гарному настрої. І ось знову теж саме. Знову цей шум і дівчина. Людмила намагалася не звертати увагу на звуки, розуміючи, що ніч не найкращий час для скандалів. Молодь ще трохи пошуміла і через півгодини все стихло.Вранці Олег і Людмила викликали сина на розмову. Мишко вийшов заспаний і незадоволений:- Чо таке? Чо за терміновість? Неділя ж, ми спимо з Наташкой.- Ах Наташка? Її Наташка звуть? А чому ти нас не познайомив, по-перше? А по-друге: ми з татом ставимо тобі умову – ніяких дівчат. Тобі вчитися треба, а ти гуляєш все. Прогулювати став, вчитися гірше. Давай так, закінчиш інститут, а там видно буде. Так, Олег? – Людмила подивилася на чоловіка. І той охоче закивав головою.- А тепер я вам скажу, дорогі мої батьки, це і мій будинок теж. І я тут прописаний і маю право на своїй території робити що хочу. Ясно? А кому не подобається – он вихід. – Міша грізно блиснув очима і попрямував до кімнати досипати.Людмила від розгубленості просто сіла на найближчий стілець. У неї попливло все перед очима. Як же так? Її син зараз це сказав. Може бути, їй все це сниться? Вона сиділа і думала, де вони з чоловіком помилилися, де не догледіли?
З цього часу Міша часто став повертатися з Наташею. Вони довго не лягали, слухали музику, правда не голосно. А вночі гриміли на кухні каструлями, знищуючи все їстівне в холодильнику.Через тиждень Міша заявив, що Наташа тепер буде жити з ним, тому як у них любов і вони скоро поберуться.- А утримувати дружину на що будеш, синку? А годувати як, одягати на що? – Людмила дивилася на сина запитально.- Та вирішиться якось. Я зароботаю.- Мишко махнув рукою.В цей же вечір, Людмила дочекалася Олега з роботи і потягла його на прогулянку для розмови:- Так, сьогодні ми з’їжджаємо до моєї мами, ясно? А він, як доросла людина, нехай живе сам, сам забезпечує свою сім’ю і себе якщо вже він привів дружину. Правильно, Олег? – Людмила була налаштована рішуче. Олег погодився з нею повністю.Вони повернулися додому, Людмила зібрала необхідні їм речі і покликала в свою кімнату сина:- Так, синку. Я визнаю, що ми з татом були неправі. Ти й справді дорослий. Ми їдемо до бабусі, а ти можеш жити самостійно. Але і забезпечувати себе і свою жінку ти теж будеш сам.Вона бачила яку радість викликала ця новина у сина. Прочитала в його очах, як він смакував цю самостійне, щасливе і веселе життя. Життя без докучливих буркотливих батьків Міша подзвонив десь через два тижні:
– Ма, привіт. А грошей не позичиш, а то у мене скінчилися. Так, і треба дещо в інститут купити. І ще, щось телевізор барахлить. Виклич майстра.- У сенсі грошей? Міша, ти ж дорослий чоловік, взяв на себе відповідальність, неси її далі. А ми причому з татом до твоїх проблем ?? – у Людмили все всередині раділо. Значить вона вчинилаправильно.Сина вистачило ще на тиждень. Через тиждень, приїхавши після роботи, Людмила застала в материнському будинку сина зі своїм чоловіком. Вони розмовляли. Син був збентежений:- Мам, я тут з татом говорив уже. Прости мене. Я не мав рації. Я був просто егоїстом. Справжнісіньким. І дурнем. Наташка кинула мене, тепер живе з Юрком, з сусіднього відділення. Ось такі справи…Вони повернулися додому і життя потекло своєю чергою. Мишко звичайно ж не змінився кардинально, як то кажуть “горбатого ” Ну далі ви знаєте. Але він більше не призводить« Наташек ». Ще він навчився сам смажити картоплю. І на канікулах навіть підробляв кур’єром. А на Новий рік подарував Людмилі її улюблену “Шанельку”. На свої, чесно зароблені
