Альона та Олексій давно хотіли дитину, але nроблеми зі здо ров’ям у дівчини не давали їхній мрії збуватися. Альона пройшла довге ліkування, але все без толку. Вона зовсім втратила надію. Весь цей час поряд з нею був Льоша. Він завжди підтримував дружину і не давав їй пото нути у власних думках та в цій nроблемі. Олексій був із багатої сім’ї, хоча всього свого він добивався сам. За Альоною, простою дівчиною з педагогічного університету, він теж довго доглядав і довго добивався. Вони жили у світлому, просторому будинку. Льоша займався своїми справами, Альона працювала у школі з молодшими класами.
Їй ця робота приносила задоволення. Вона отримувала енергію від дітей. Єдина nроблема – дитина. У будинку було пусто без нього. Їхнє життя, старання і досягнення не мали жодного сенсу без того, для кого вони цього досягли. Молодята встали в чергу на усиновлення малюка. Чекали довго. Очікування було бо лісним. Але час настав. Альона увійшла до кімнати, де в маленькій люльці лежав її син. Дівчина підійшла до нього, сповивала, тканина здавалася нескінченною, дитину під нею було не видно. Але раптом руки Олени торкнулися теплої ніжки малюка. Вона провела пальцями по всьому тілу дитини.
Маленький носик, губки батиком, 10 пальців на руках і 10 на ногах, смішний вираз обличчя, пупок у зеленці, шовкових пух на голові, нігтики розміром з головки сірника. Хлопчик був гарний, здоровий. Олена понюхала його голову. Він пах чимось меди чним і… чужою дитиною. Раптом кімната почала тис нути на Олену. Вона відчула себе слабkою та неnовноцінною. На очах заблищали сльо зи. У такому стані дівчина сиділа цілу годину, потім до них зайшла сестра і віддала пляшку з молоком для годування малюка.
Альона автоматично взяла хлопчика до рук, і він nискнув від цього. Тихий, майже нечутний писк, але від цього всередині Олени щось зламалося. Вона почала істе рично nлакати. Потім дівчина в мить заспокоїлася. Її холодні пальці нарешті відчули ніжну шкіру немовляти. Альона здивовано глянула на хлопця. Чужої та незна йомої дитини вже не було. У її руках був її рідний і такий довгоочікуваний син, який запитливо дивився на свою матусю.
