Мені було 56 років, коли я зустріла Борю. Ми тоді сподобалися один одному, все в нас було добре. Я вже 15 років як була в розлу ченні, досить довго не вступала в жодні стосунки – а тут він. Борис, після стількох років моєї самотності, здався мені чоловіком порядним, із серйозними намірами. На другий місяць наших зустрічей Боря запропонував мені з’їхатися. Я довго думала над його пропозицією, у результаті висунула йому вигіднішу пропозицію. Покликала Бориса жити до себе. Але через тиждень спільного життя я дуже поաкодувала про своє рішення.
У мене дуже щіьний графік роботи на заводі. На відміну від свого співмешканця, я йшла з дому рано, а приходила пізно. Але незважаючи на свою зайнятість, все господарство було на мені. Прибирання, прання, прасування та готування. Рабиня Ізаура. Я часом навіть у неділю вночі вставала і готувала, приходила після роботи в понеділок, а замість вечері – порожня каструля і гора посуду. Щоранку в мене був день бабака. Я ніби йшла з однієї роботи і приходила на іншу. Боря тільки-но перекочувався з дивана на ліжко і бігав на кухню поїсти.
Я якось попросила його мені допомогти, прибрати за собою зі столу, а він мені у відповідь: -Це не чоловіча справа. Поки що я продовжувала терпіти його витівки. Можна сказати, орала на нього ці півмісяця. Останнім було те, що я попросила його викинути сміття. -Ти чого, жінко, постійно обов’язки роздаєш? Я тут гість! От і стався до мене як до почесного гостя. Після цих слів я виставила Бориса за двері. Ось так я прожила разом із чоловіком цілих півмісяця. Вистачило по горло, повторювати своїх nомилок більше не буду! Жити з таким утриманцем невдячним я більше не буду.
