Я познайомилася із моїм майбутнім чоловіком в університеті. Він закохався у мене. Спочатку ми товаришували, потім почали зустрічатись. Ми не жили разом, мої батьки казали мені: “Спочатку одружуйтеся, а потім будете жити разом”. Я познайомила батьків зі своїм майбутнім чоловіком, коли ми були ще друзями. Він часто приходив до нас додому, і він подобався моїм батькам; до нього добре ставляться досі. Майбутньої свекрухи я не знала, ми з нею не бачилися, бо вона жила окремо. Якось мій хлопець вирішив познайомити мене зі своїми батьками. Я зовсім не сподобалася мамі майбутнього чоловіка.
На її думку, я не була підходящою парою для її сина. У день нашого знайомства вона сиділа з незадоволеним виразом обличчя. Задавала мені запитання неприємним та уїдливим тоном. Мій коханий не знав, що робити, я теж відчувала себе ніяково, але ввічливість не дозволяла мені встати і піти. Вона при мені робила зауваження синові – і вони посва рилися. Я не хотіла брати участь у сімейній свар ці, попросила його проводити мене додому. Декілька днів ми не розмовляли, а потім він попросив мене про допомогу. Я поїхала до нього. Виявилося, що мати поставила йому ультиматум: чи покинути мене, чи покинути квартиру.
Він переїхав до нас. Спочатку чинив опір, але зрештою я його переконала. Папа серйозно поговорив з ним і через десять днів ми пішли до РАГСу. Свекруха не прийшла на наше весілля. Мій чоловік не дзвонить їй. Пройшло багато років – вона навіть не бачила наших дітей. Навіть у полоrовий будинок не прийшла, про новосілля, про дні народження просто мовчу. У нас же – своя квартира, ми вирощуємо дітей, часто відвідуємо моїх батьків. Ми живемо щасливо, мирно. Чоловік спілкується лише зі своїм молодшим братом. Він навчається в університеті, має дівчину. Він зізнався, що його обраниця не подобається матері. Знайомий сценарій.
