У нас із чоловіком двоє дітей, трьох та двох років та іnотечний kредит. Я в деkреті. Чоловік заробляв нормально. Ми могли навіть трохи відкласти у скарбничку. Кілька місяців тому фірма чоловіка збанkрутувала. Чоловікові заплатили все належне і попрощалися з ним. Потрясінь це у нас не викликало, тому що з накопиченим та з отриманими грошима чоловіка ми місяць могли прожити. А за місяць він, напевно, знайде роботу. Але час минав, гроші танули, а чоловік все не знаходив собі гідної роботи. Я вже почала nанікувати та підштовхувати його до комп’ютера.
Пошук вакансій. – Ну що ти мене смикаєш?! Знайду роботу, знайду! Кілька днів посидів удома і вже дорікаєш, мовляв, засидівся. А сама який рік у відпустці. – Це деkрет відпустка?! – Розвеселилася я. – А що не так? З ранку дітей умила, нагодувала, поїсти зварила. Випрати? Так на те стиралка є. З дітьми пограти – це хіба робота? – Ну якщо ти в цьому так впевнений, то давай тобі влаштуємо відпустку. Ти у деkрет, я на роботу. Іде?- я вже сміялася. – Ніколи. Ти потім мене цим деkретом дорікатимеш. Скажеш, що на своїй шиї мене тягала, — чинив опір чоловік.
Я обіцяла, що ні словом, ні ділом ніколи не дорікну його. Три дні вмовляла його. Нарешті він здався. Я вийшла на роботу, а чоловік лишився сидіти з дітьми. Протримався два тижні. У середині третьої радісно заявив: – Я пройшов співбесіду. За кілька днів виходжу на роботу. – А як же наша угода? – Запитала я. – Я краще піду працювати. Буду гроші заробляти і допомагатиму тобі по дому. Але з цими бан дитами я віч-на-віч більше не залишуся, — вказав чоловік на вимазаних варенням дітей. Не маю поняття, як довго триватиме ефект від виховання деkретом, але поки що чоловік і вдома допомагає, і дітьми займається.
