Мій чоловік поkинув мене сім місяців тому. Я залишилася сама з маленькими дітьми. Вони ходять у дитячий садок. Якось чоловік мені сказав, що розлюбив мене, любить іншу – і пішов. Він почувається добре. Живе зі своєю молодою kоханкою і радіє життю. Вона гарна, доглянута, то у спорт залі, то у салоні краси. А я дбаю про дітей, маю готувати, мити, прибирати. Не пам’ятаю, коли востаннє була в салоні, про манікюр взагалі забула. Зл юся на чоловіка: я не хотіла другої дитини, але він наполягав, а тепер не несе відповідальності. Наші стосунки стали nсуватися останні два роки.
Він любив мене, зробила пропозицію, хотів дітей, але не був готовий до всіх труднощів, які тягне за собою подружнє життя. Він знайшов собі іншу. Вона була повною моєю протилежністю. Я завжди втомлена, нер вова, а вона життєрадісна, весела, тому не дивно, що він поkинув мене. Але я не була такою, я теж колись була веселою, цікавою. Перед відходом він обіцяв, що утримуватиме дітей, платит алі менти, буде добрим батьком, що у боргу перед ними. Але, як показав час, це були лише слова. Перші три місяці після розлу чення він платив алі менти, двічі-тричі зустрівся з дітьми – і все.
Він зник із нашого життя. Моя мама та свекруха дуже допомогли мені. Свекруха не пробачила сина, не спілкується з ним. Минулого тижня мій колиaній чоловік зателефонував і попросив грошей. Він не спитав ні про дітей, ні про свою матір. Він говорив тільки про себе, і про свою зозулю. Жалівся, що не працює, а незабаром ще й стане батьком. Йому потрібні гроші, щоби купити фрукти дружині. Я сказала йому, що подаватиму заяву до суду на алі менти. Але він почав мене просити не робити цього, тому що його дружина чекає дитину. Це мене не тур бує, і я досягну всього того, що мені належить за законом.
