Наш тато моряк, тому більшу частину часу ми його не бачимо. Але коли він повертається з плавання, весь свій час присвячує тільки сім’ї. Ми постійно ходимо в цікаві місця, тато водить нас музеями і все розповідає сам краще за будь-якого гіда. Якось тато приїхав, але йому прийшла термінова телеграма. Після її прочитання він зібрав речі та поїхав. Але він не відповідав на дзвінки, ми дуже хвилювалися. А за тиждень він повернувся, але вже не один. З татом приїхала Марго – його донька, як виявилося, від першого шлюбу.
Перша дружина тата померла, а дівчинку хотіли віддати до дитя чого будинkу, але в останній момент знайшли батька. Мама прийняла дівчинку як рідну доньку. Тільки ось у Марго була тра вма, вона практично не розмовляла, їла тільки з дозволом. Нам було з нею не цікаво грати, але мама відпускала надвір тільки якщо ми з братом брали з собою Марго. Ми залишали зведену сестру на лавці, а самі тікали грати з іншими хлопцями. Вкотре, коли ми залишили Марго, ми почули гучний крик.
Ми з братом підбігли до сестри, а вона сиділа на вулиці, притискала до себе маленьке кошеня, а навколо неї бігала зграя собак. Ці пси кидалися на нашу сестру, але вона своїм тілом захищала кошеня. Ми з братом кинулися рятувати її. Після цього випадку ми забрали маленьке кошеня до себе. І саме завдяки дворовим собакам ми стали більше уваги приділяти Марго, вона почала спілкуватися з нами. І зараз сестра повністю звикла, що тепер є частиною нашої родини.
