Koгда мені було 6 років, а братові – 4 роки, сестра стала для нас мамою! Мама часто пила, гуляла, ми з братом часто залишалися вдома самі без нагляду, сиділи голодні. Сестра Наташа старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з тих пір він рідко давав про себе знати. Напевно він навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра. У той день, коли Наташа нас забрала, мама знову напилася і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і їмо черствий хліб. Наташа розштовхала маму. – Мама я Вальку і Сергійка до себе забираю, я буду про них піклуватися – сказала сестра матері, яка ледь відкрила очі. – Ну і забирай, подумаєш – сказала мама ображено, впала назад на диван і заснула.
Так ми стали жити з сестрою. Сергія вона влаштувала в дитячий сад, а мене записала в школу. Коли я вже вчилася в другому класі я якось помітила, що вона ходить задумлива і весь час посміхається. – Наташ, а чого ти посміхаєшся? – запитала я її. – Ой, Валя, скоро заміж виходжу, уявляєш – радісно сказала мені сестра. – Заміж, добре, – сказала я, Радіти тільки я не могла, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти. Але я даремно переживала. Гриша, чоловік сестри, виявився добрим, чуйним і працьовитим хлопцем. Через деякий час Наташа народила дітлахів, двох хлопчиків, одного за іншим. Тепер на руках у Наташі було четверо дітей. Я дев’ятирічна, брат семирічний і двоє малюків погодок.
Як 24-річна дівчина з усім справлялася я не знаю, але Наташа завжди була веселою і життєрадісною. Правда ми з братом намагалися як могли. Я по господарству все намагалася робити і вбиралася, і їжу готувала. Брат Сергій був хуліганом, в школі часто бешкетував, вчився погано. Одного разу з ним поговорив Гриша, після чергового виклику в школу. – Сергій, ти розумієш, що могло б бути, якби вас Наташа не забрала? – спрсоіл Гриша. – Не знаю, з мамкою б жили напевно – знизав брат плечима. -А ну-ка поїхали, – сказав Гриша і вони кудись поїхали. Приїхали години через два, Сергійко був дуже задумливий. – Гриша, а куди ви їздили? – запитала я. – У дитячий будинок, – коротко відповів Гриша.
Після цієї розмови Сергій хуліганити перестав і вчитися став на четвірки і п’ятірки. Наташа тільки ходила дивувалася, що це з братом сталося. Нещодавно сестра звідкись дізналася, що двоє дітей нашого старшого брата опинилися в дит ячому буд инку, на сімейній раді довго не думали. – Звичайно, забирай, навіть розмови немає – сказав Гриша. – Спасибі – розпла калася Наташа. – Але як ми будемо шість дітей ростити. – Де четверо, там і шестеро, впораємося – серйозно сказав Гриша. Сьогодні вся наша велика родина їде забирати дітей, моїх племінників, з ди тячо го буд инку.
