Для оточуючих ми з чоловіком були ідеальною парою. І якби не моя свекруха, ми б прожили довге і щасливе спільне життя. Як до свекрухи у мене до неї претензій особливих немає. Але ось як до матері-є. Вона регулярно чіпляється до сина. Нещодавно Артур зробив серйозний крок вперед по кар’єрних сходах. Він став менеджером компанії. Мій чоловік працював старанно, до своїх завдань ставився з усією відповідальністю – що і оцінив директор компанії. Ми вирішили відзначити цю знаменну подію застіллям. Запрошена була і свекруха. – Посаду віддали тобі, бо більше претендентів не було.
Гості застигли ніби уражені блискавкою-один з виделкою біля рота, інший з чаркою. Хіба мати може так принижувати сина, та ще при сторонніх? Сама нічого путнього за своє життя не досягла, так яке право має лая ти сина в тому, в чому некомпетентна? Свекруха продовжувала поливати брудом свого сина: – Мій син виріс невдахою. Ніхто і ніщо, ні директор, ні його нова посада не можуть переконати мене в зворотному. Вдома, як мужик, нічого не робить, тому що руки криві. Дітям уваги не приділяє. Сам нічого добитися не може. А те, що його підвищили на посаді – це лише удача і везіння.
– Артур-чудовий чоловік і уважний батько, — заступилася я за чоловіка. – Він сам домігся своєї посади, на відміну від вас, невдахи. Подивіться на себе уважно, спробуйте реально оцінити свої можливості і досягнення. І порівняйте їх з досягненнями мого чоловіка. Тоді самі переконаєтеся, що поруч з ним ви ніхто. Свекруха вилетіла з нашої квартири, чоловік пішов за нею. Коли повернувся, став вимагати у мене, щоб я виба чилася перед його матір’ю. Я, звісно, відмовилася. Після цього він не розмовляє зі мною. Напевно, ми з ним розлу чимося-просити вибачення у свекрухи я і не думаю.
