У мого чоловіка є дочка від першого шлюбу, і в нас нещодавно народилася дівчинка. Знаю, що ініціатором їхнього розлу чення була його колиաня дружина. Адже Коля завжди добре заробляв і в них тоді не було nроблем, а щойно він втратив роботу і заробітку не приносив, то став непотрібним. Дружина зібрала його речі у валізу і поставила перед дверима на майданчику. Він не заперечував її рішення про розлу чення. Пожила кілька місяців із мамою. Знайшов собі іншу роботу там де, і я працювала. Ми спочатку дружили, а потім покохали одне одного.
Для походу до РАГСу довго не роздумували, і ось зараз я в декреті сиджу. Чоловік привозить до нас у вихідні свою дочку, їй 8 років. Я завжди йому тверджу, що він пови нен за нею стежити, йти з нею гуляти, спілкуватися та доглядати. А він через це думає, що її недолюблюю. Але в мене на все це нема часу, з новонародженою дитиною навіть у душ прийняти не встигаю. Цілий день займаюся домашніми справами з малюком на руках. А його дочка зовсім мене не турбує.
Але завжди виходить так, що він постійно на роботі, навіть у вихідні його викликають до офісу. Якось він так само її привіз до нас і побіг на роботу у термінових справах, дівчинка була приболіла, я не хотіла, щоб малеча заразилася. Дзвоню йому, а він не бере, на смс не відповідає, то я взяла і поїхала до своєї мами. А дівчинку попросила посидіти, пограти доки тато повернеться з роботи. Чоловік повернувся ввечері і побачив ридаючу дочку, зателефонував мені і кричав у трубку про розлу чення – я ж нікудишна дружина і безвідповідальна.
