Лідія Вікторівна розповідала про свого сина. Днями він їй подзвонив, але вона навіть не хотіла його слухати. Скільки разів бідна жінка попросила приїхати – все даремно! А тепер він думає, що мати скоро пом ре, тому і з’явився Його звуть Михайло. Йому 36 років. У нього сім’я, і вони живуть окремо.У дитинстві батьки його балували. Мама і тато любили свого довгоочікуваного сина, купували все, що попросить, робили все, що захоче. Батько іноді намагався його покарати, але той відразу ж бігав до матері. Лідія Вікторівна ніколи не дозволяла цього, говорила: «він же дитина, не можна». Але ця дитина виросла таким же примхливим і безкарним Він знайшов собі дружину, нехай і не красуню, але поступливу. Вона готова була на все заради чоловіка. Готувала, прибирала, прала, працювала. Одним словом, служниця.
Дружина весь день працювала, а чоловік сидів удома. 2 роки працював колектором, потім втомився, звільнився. Навіщо працювати, якщо дружина все одно дає гроші?Та й жили вони в квартирі дружини, яка дісталася їй від покійної бабусі.Поступово Михайло почав забувати про батьків. Чи не дзвонив, не приходив. Мати дзвонила, просила відвідати батька, коли він лежав в ліка рні. Ні в ліка рню, ні на похорон він не прийшов. Сказав, що прихворів Поступово здоров’я Лідії Вікторівни почало погіршуватися. Вік, все-таки за весь цей час, пока вона лежала, Михайло тільки один раз приїхав до неї, і то попросив гроші на нову машину.Лідія Вікторівна віддала їй останні заощадження, що залишилися у неї. Знає адже, мама хворіє, але все одно просить таке
Мати довгий час терпіла таку поведінку сина, а потім раз і плюнула на все, почала шукати собі помічницю.У неї була сусідка. Донька цієї сусідки якраз недавно закінчила університет і працювала соцпрацівником. Звали її Катя.Лідія Вікторівна зв’язалася з Катею.- Катрусю, донечко, мені потрібна твоя допомога. Можеш раз на тиждень купувати мені продукти і привозити до мене додому? Я буду платити за це.- Ви що, Лідія Вікторівна, звичайно допоможу. І гроші мені не потрібні. Мої батьки з вами давно дружать, соромно ж З цього дня Катя стала допомагати жінці. Вона прекрасно знала про її стосунки з сином і переживала за літню сусідку.Катя стала для Лідії Вікторівни справжньою помічницею: купувала продукти і лі ки, готувала їжу, прибирала вдома і іноді гуляла з нею у дворі.
Побачивши це, Лідія Вікторівна написала заповіт і залишила цієї дівчині свій будинок. Вона не хотіла приймати цей подарунок, але літня жінка була налаштована рішуче.Дізнавшись, що мати залишила свою квартиру незнайомої дівчини, Михайло подзвонив їй з претензіями.Лідія Вікторівна уважно слухала, а потім відповіла:- Що заслужив, то отримав, син Як ви гадаєте, чи правильно поступила жінка?
