Я була в աоці, коли дізналася, що моя колега хоче продати квартиру. Мені не вірилося, що Тетяна здатна піти на цей крок, адже бабуся залишила квартиру не їй, а Аріні – її дочці. Тетяна завжди говорила, що Ніна Василівна не любить її. Всі розповіді про цю жінку супроводжувалися претензіями і обра зами. Вона приділяла їй мало уваги, тому що працювала. Вона заборонила бачитися з батьком, тому що він зра джував їй, і вони розлу чилися. Мало одягу купувала, не виконувала всі капризи Тетяни. Не доклала достатніх зусиль для того, щоб дочка вступила до університету. Не змогла знайти грошей, щоб дочка займалася з репетитором.
Її образа була настільки сильною, що після заміжжя перестала спілкуватися з матір’ю. Після народження Аріни, жінка вирішила, що тепер бабуся буде няньчити дитину, тим самим, спокутує свої rріхи. Тільки після того, як Тетяна почала працювати, вона змогла купувати собі гарний одяг. Крім цього, їй потрібно було приділяти час чоловікові, щоб дочка не росла без батька, як вона. І багато працювати, тому що без диплома побудувати кар’єру куди складніше. Аріночка була всім для бабусі, після зустрічей у неї на душі відразу ставало тепло. Внучка любила бабусю просто так. Їй нічого не потрібно було для цього.
Під час хво роби Ніна Василівна покликала дочку і внучку і сказала, що хоче залишити квартиру Аріні, адже вона божеволіє по ній. Тетяна дала слово матері, що перепише житло на дівчинку, коли їй виповниться 18, Ніна Василівна не стала писати заповіт, вона була впевнена, що дочка стримає обіцянку. Коли я запитала, навіщо вона це робить, Тетяна відповіла, що мати і так її ніколи не любила, а тепер ще й без спадщини залишила. “Аріна буде на всьому готовому жити, а мені іпотеку як погашати?» – обурювалася жінка. Я намагалася зупинити її, адже це було останнє прохання бабусі. Однак Тетяна відмовилася мене слухати.
