Мені не подобаються люди, які вважають, що мають право когось повчати. Вони пхають свій ніс в чужі справи і життя, годують порожніми обіцянками. Саме так сталося з моєю сестрою. Вона рано заваrітніла, батько відмовився нести відповідальність за дитину. Спочатку Кіра була впевнена у своєму виборі, адже у неї не було коштів на утримання дитини, а на допомогу батька розраховувати не доводилося. У Кіри не було ні житла, ні грошей, ні підтримки. Вона розуміла, що не зможе забезпечити одна дитину і думала перервати ваrітність.
Вона вирішила поділитися з мамою своїми думками, і мати швидко поширила новину. Родичів мало цікавила практична сторона питання. Мати і бабуся в один голос кричали, що обов’язково підтримають у вихованні і допоможуть грошима. Вони всі так впевнено говорили, що здавалося, мовляв потрібно тільки наро дити, а решту навколишні зроблять. Сестра на це повелася і відмовилася від своєї початкової затії. Я порадила, щоб Кіра серйозно все обдумала, а потім приймала рішення, адже це неймовірно відповідальний крок.
Кіра, натхненна обіцянками рідні, не звернула належної уваги на мою пораду. Перші місяці родичі дійсно допомагали, але швидко награлися. Кіра залишилася одна з дитиною. Родичі щедро радили, як зробити все краще, але в практичному сенсі не допомагали. Я намагаюся допомагати, у міру можливості, але часу у мене небагато. Кіра залишилася одна. Так, вона сама винна частково в сформованому становищі,але родичі теж винні. Безпідставні обіцянки і наївність зіпсували життя Кірі.
