Ми з дружиною давно мріяли про дитину. Але у нас ніяк не виходило. Ми обійшли з нею всіх ліkарів, здали купу ана лізів, але все показувало, що ми здорові. А дитину наро дити все одно не виходило. Тоді ми вирішили почекати ще деякий час і відволіктися від цієї ідеї. І ось воно сталося, дружина показала мені заповітні дві смужки. Ми зробили УЗД, і виявилося, що у нас буде дівчинка. Це сама довгоочікувана дитина на світі, вона ще не народилася, а ми вже дуже любили нашу дочку. Пологи проходили важко, але дружина швидко відновилася, і ми стали насолоджуватися тим, що стали батьками.
Ми купували нашій доньці все, щоб вона ні в чому не потребувала. Ми оточили її турботою і любов’ю. Я впевнений, що наша дочка-найщасливіша дитина. Але потім дружині подзвонив начальник і сказав, або вона виходить на роботу, або її місце віддають іншому фахівцеві. Дружина довго йшла до посади своєї мрії, тому просто так втратити місце вона не хотіла. Ми вирішили відвозити кожен день дочку до бабусі. Так теща стала сидіти з дитиною. Ми купували їжу, додатково давали тещі гроші, як ніби платили няні.
Але ми розуміли, що сидіти весь день з дитиною це не просто, тому давали їй грошей побільше. І ось теща заявила, що більше не бажає сидіти зі своєю онукою. Бачте дівчинка швидко росте, стала дуже активною, багато бігає, а бабуся за нею не встигає. Вона відмовляється допомагати нам і каже, щоб ми дочку в садок відправили, щоб вона з однолітками спілкувалася. Але ми цього не хочемо. Зараз в садку всі діти хворіють, не вистачало, щоб наша дочка щось звідти підчепила. А наймати чужу жінку в якості няні теж не варіант-ми не довіряємо.
