Ми одружилися з Іваном після дворічного офісного роману. Він одразу перед весіллям попередив мене, що зраду не зазнає і одразу піде, якщо щось таке запідозрить. Ми з ним прожили у шлюбі шість років. Іван сам по собі дуже флегматичний, він не схильний виявляти свої почуття. А жінкам просто необхідно відчувати кохання партнера. Згодом, і пристрасть зникла з наших відносин. Я почала відверто нудьгувати. В іншому Ваня – чудовий чоловік. Я не маю до нього ніяких претензій іншого роду.
Він акуратний, працьовитий, вірний та цілеспрямований. Але я люблю зміни, люблю динаміку у житті. Якось мене у соціальній мережі знайшов колишній однокласник. Ми почали листуватися. У школі Сашко мені подобався, та між нами нічого не було. Він запропонував зустрітися та випити кави, згадати старє. Я взагалі не стала говорити Іванові про Сашка нічого і погодилася зустрітись після роботи. Ось ми сидимо, мило розмовляємо, і я бачу, що чоловік стоїть з іншого боку вулиці та спостерігає за нами. Мені тоді стало так страաно! Я з погляду Вані зрозуміла, що він про все це думає.
Коли я повернулася додому, він уже зібрав речі і збирався йти. -Вань, Ти все не так зрозумів! -Це найтупіше, що тільки можна сказати в такій ситуації, Світлана. Я не хочу мати нічого спільного з тобою більше. -Але чому? Що я такє зробила? -Що ти зробила? Ти зра дила мене! -Вань, Я тобі не зра джувала, Сашко просто мій однокласник, ми зустрілися просто поговорити. Ваню було не переконати. Я і nлакала, і просила, і вмовляла, але він все одно пішов. Я робила спроби порозумітися, але він неймовірно впертий. Якщо собі щось вирішив, це істина в останній інстанції.
