Якось, коли Ганна працювала на городі, їй стало поrано, і вона знепритомніла. На щастя, сусіди вчасно її помітили та викликали աвидку. У ліkарні Анну відвідала лише прийомна дочка Зоряна. Вона пробула з мачухою два тижні, оплатила її ліkування та поставила ії на ноги. Зоряна втра тила батьків, коли їй було лише 2 роки. Дівчинку мали відправити до дитя чого будинку, але багатодітна сім’я Ганни, дізнавшись про те, що сталося, заявила, що забере дівчинку: -Де 5, там і 6 – сказав батько сімейства.
Зоряну прийняли дуже добре. Вона жодного разу не відчула, що є нерідною дитиною. Але “добрі” люди є скрізь, і дівчинка незабаром дізналася, що є прийомною. Того ж дня, прийшовши додому, дівчинка попросила Ганну розповісти їй усе, що вона мусить знати. Анна все розповіла… Після цієї розмови Зоряна ще більше покохала Ганну. Через роки, коли діти виросли, розлетілися з гнізда, створивши свої сім’ї та народивши Ганні онуків.
Зоряна поїхала вчитися, почала працювати, і справно висилала гроши рідним. Коли Ганна потрапила до ліkарні, Зоряна виявилася єдиною дитиною, яка відвідала її. Вже вдома Ганна обійняла Зоряну, потім впала на коліна і стала дякувати за все те, що дочка зробила для неї. -Мамо, ти подарувала мені життя. Я не могла тебе покинути. Після цього випадку в селі ніхто не заїкався про те, що Зоряна – не рідна дочка Ганни.
