Коли Антон тільки привів свою дівчину знайомити з мамою, Ніна Василівна одразу відчула якийсь холод з боку майбутньої невістки, але якось концентруватися на цьому не стала. Я не хотіла ставати на шляху сина, тому й не стала нічого говорити, коли він сказав, що збирається робити Віці пропозицію. Після весілля Антон став віддалятися від мене. Якщо раніше він ставився до мене більш трепетно, ніж молодший син, Паша, то після весілля все змінилося: Антон почав рідше заглядати до мене, практично перестав мені дзвонити. Потім усе стало kритичніше.
Коли народився мій онук, я вже не могла сидіти вдома і чекати на запрошення від сина. Я сама ломилася до них, щоб хоча б одним оком поглянути на онука. Тоді невістка почала наха бно і нещадно мене виганяти зі свого будинку. Точніше, вона сама не виганяла, робила нескромні натяки, не відчиняла двері, коли була вдома одна, не відповідала на мої дзвінки. Роки відбилися на моєму здоров’ї: я серйозно захво ріла. Антон знав, що я лежу в ліkарні, але жодного разу навіть до мене на візит не прийшов, а мій молодшенький крутився навколо мене постійно, носив мені продукти, цікавився постійно у ліkарів, як мій стан, щоб раніше забрати мене до себе додому.
Коли я одного разу прокинулася в ліkарні і побачила, як Паша спить біля мого ліжка, ухвалила важливе рішення. Після виписки я одразу ж зайнялася питаннями своєї квартири. Її я вирішила переоформити на Пашу, адже він заслужив квартиру до останньої копійки. Дізнавшись про це, мені зателефонувала Віка і почала kричати на мене, мовляв, вони з Антоном виховують дитину, у них ще є іпотека, а я вирішила допомогти саме молодшому синові, який і так по життю нічого не потребує. Ну… то її думка. Я вважаю, що вчинила правильно, зробивши це.
