Моїх батьків рано не ста ло. У спадок вони залишили мені свій великий будинок. Будинок насправді був дуже добрим, і ремонт у ньому був, і все, що потрібно. Проблема була в тому, що я навчалася і працювала в університеті. У село додому я приїжджала рідко, так що більшу частину часу будинок просто пустував. Коли я вийшла заміж, то ми з чоловіком остаточно вирішили залишитися в місті. Тоді й вирішили продати будинок моїх батьків. Мені було шкода з ним прощатися, все ж таки стільки спогадів залишилося. Але робити не було чого, повертатися в село було б безглуздо, тому що у нас в селі знайти роботу просто нереально.
І було б дуже нелогічно, брати квартиру в оренду, в той час, як у мене є будинок. Грошей із продажу нам із чоловіком вистачило на однокімнатну квартиру у місті. Ми заселилися, почали активно робити ремонт, купувати меблі. І тут до мене почали приходити родичі чоловіка із дивними проханнями. Перша прийшла свекруха . Вона попросила у мене чималу суму грошей, сказала, що їй дуже потрібно. Я вирішила допомогти їй. Все ж таки у мене моєї мами вже не стало, є хоча б свекруха. Вона мати моєї коханої людини, я не могла не допомогти. Хоча ця допомога сильно вдарила по нашим із чоловіком фінансам.
Друга прийшла сестра чоловіка. Вона сказала те саме прохання, як і свекруха. Зажадала гроші, її нібито скоротили на роботі. Але ж сестра чоловіка має свого чоловіка, чому б у нього не позичити грошей, він же працює. Чи у своєї матері молила б узяти, чому одразу до мене треба бігти? Тим більше, я з сестрою чоловіка не так вже й близько спілкувалася. А потім я зрозуміла, просто ж я купила квартиру. Ось у всіх склалося враження, що грошей у мене купа. Я попросила чоловіка повідомити всіх своїх родичів, щоб більше не зверталися до мене зі своїми фінансовими проблемами.
