Півроку тому до мого батька прийшов наш сусід Михайлович із незвичайним проханням. Ми всі знаємо його довгий час, і точно впевнені, що він має грошей в достатку. Син Михайловича працює у великій компанії, добре заробляє, туди влаштував свого батька. До того ж донька Михайловича щоліта подорожує різними країнами. Але Михайлович попросив у мого батька велику суму грошей. Я навіть здивувався, бо мої батьки довго накопичували таку суму, а для Михайловича це лише його три зарплати.
Мій батько дуже добра людина, так що він дав цю суму без застережень. Михайлович довго йому дякував, бо всі, до кого він звертався, відмовляли йому. За кілька тижнів у Михайловича з’явилася нова машина, питання на що він усе витратив, просто відпало. Але все одно було дивно, чому він зайняв суму у батька, а не взяв у сина. Минуло кілька місяців, але Михайлович не поспішав віддавати борr. Я знаю, що батько добрий, він не стане першим говорити про гроші. Я сам вирішив піти до Михайловича і прямо запитати його про борг.
Коли він почув, то так здивувався, ніби це я йому ви нен, а не навпаки. Михайлович сказав, що віддасть половину за місяць. Але минуло вже більше за місяць, а він так нічого й не приніс. Я вирішив, що треба все робити через його сина. Виявилося, що син Михайловича навіть не знав про батька. За кілька годин Михайлович уже стояв біля порога нашого будинку з повною сумою. Він так не хотів віддавати гроші, але йому довелося. Після цієї ситуації ми припинили спілкуватися з ним.
